Святкові урочистості семінарійного празника КТДС
«Вшановуючи пам’ять Трьох Святителів, яких ця семінарія обрала собі за покровителів, просімо, щоб у стінах цього дому - формувалися майбутні стовпи церкви, майбутні святителі, священики, щоб їхня великодушність була схожа до цих святих покровителів» - владика Йосиф (Мілян) у Київській Трьохсвятительській духовній семінарії УГКЦ.
Сьогодні, 12 лютого 2023 року Божого, Київська Трьохсвятительська духовна семінарія УГКЦ, святкує празник своїх покровителів, великих архиєреїв, Василія Великого, Григорія Богослова та Йоана Золотоустого. Із цієї нагоди до духовного закладу прибув преосвященний владика Йосиф (Мілян), єпископ-помічник Київської архиєпархії УГКЦ, щоб разом із отцями-настоятелями та єпархіальним духовенством, випускниками семінарії - звершити урочисте богослужіння Святої Літургії.
Виголошуючи проповідь, владика наголосив на милосерді батька, яке спостерігаємо у притчі про блудного сина, адже особа тата - це той, до кого приходять із жалями та претезніями, а він є люблячим та приймає його дітей, готовий віддати все найкраще. Справді, розвивати інтститут батьківства, дбати про розвиток домашньої кафедри педагогіки - завжди було одним із пріоритетних завдань церкви. Важливо, щоб син або донька виховались на батьківській любові, сформувались як особисті біля серця матері та поруч із достойною поставою батька. Інститут батьківства, це не лише батько, але і мати, яка завжди готова йому із жертвенністю послужити. Рівно ж сьогодні, відзначаємо пам’ять Трьох отців, великих архиєреїв. Згідно історичної довідки їхнього життєпису, знаємо, що вони походили із заможних родин, були достойні особи та мали велику перспективу у світському житті, однак були покликані Богом для служіння Йому і народові, задля того, щоб відкрити у серцях наступних поколінь аж до сьогодні - всеперемагаючу Божу любов. Щоби відкрити нам це світло тепер, у образі того батька, який приймає блудного сина із тією ж любов’ю, з якою очікує нас при дверях Божого царства. Господь Бог справді очікує на кожного з нас у відчинених дверях храму, Він хоче щоб ми подивились на своє серце і побачили цю гріховну пляму, яка колись нас відмежувала від Нього та Його любові. Нехай кожен, хто згрішив приблизиться до Господного світла і скаже, встану і піду до Батька мого, визнаю, що згрішив і попрошу, щоб Він прийняв мене як одного із слуг-наймитів. Три Святителі, яких сьогодні вшановуємо - дуже спричинились до розвитку церкви. Вони служили як великі проповідники, організатори монашого життя та його правил, написали безліч богословських трактатів. Владики були немовби стовпи церкви, на які спираємося і до тепер, зокрема і в літургійній практиці служіння Богові, адже їхні цінності базовані на вічному, на Бозі, тому і залишаються актуальними до сьогоднішніх днів. Ця неділя є особливою у рамках нашої підготовки до великого посту. Приклад сина, що зрозумів свій гріх та покаявся - відкриває нам повноту любові Творця щодо нас. Всього лиш один крок в Його сторону буде означати звернення Божого погляду до нас, готовність прийняття. Спробуймо увійти в себе, це буде таким першим кроком для нашої великої радості у церкві та в небі.
Молімся за вихованців цієї семінарії ! Наша програма семінарійних наук має справді багато наук і викладів, щоб із неї вийшли майбутні святителі, які формуватимуть народ у християнських цінностях. Тому, усі ми сьогодні встаньмо та ідімо до Небесного Отця із молитвами та проханнями, щоби простив наші гріхи й благословив наш народ правдивими та глибокими отцями, душпастирями, які на цій зболеній українській землі спричинились до поширення Божого Царства. Нехай через заступництво Трьох Святителів, людей миру, людей Божих, запанував справедливий мир і спокій в душах усіх українців й по цілому світу!
По завершенню Божественої літургії архиєрей склав щирі слова вдячності для нашої семінарійної спільноти з нагоди свята, було заспівано многоліття, а опісля, отець-ректор Петро Жук висловив преосвященному Йосифу (Міляну) подяку за вітання, молитву і присутність, а також пригадав про те, що 12-ть років тому владика стояв біля витоків формування богословської освіти на теренах Київської архиєпархії, відновлюючи спадщину давньої, унійної духовної семінарії.
Стаття: бр.Зіновій Літинський, I курс
Фото: бр.Назарій Жеплінський, I курс