Ігрова залежність як хвороба заперечень

Ігрова залежність як хвороба заперечень
Листопад 19 13:15 2021 коментарів 612 переглядів

Брати Київської Трьохсвятительської семінарії взяли активну участь у відкритій інтерактивній лекції на тему "Ігрова залежність: як розпізнати і що робити", яку провела Юлія Сєргєєва 18 листопада 2021 року медичний психолог Кризового Центру БФ «Карітас-Київ», консультант програми СЕТА, фахівець з питань узалежнень.

На початку розмови пані Юлія запропонувала братам написати слово-асоціацію на термін «залежність» і ця вправа розвинула активний діалог в аудиторії, кожен мав змогу запропонувати свій варіант.

В ході обговорення було з’ясовано, що термін залежність – це свого роду захворювання, патологічний стан, в якому людина має потяг до певної патологічної поведінки або до вживання певних психоактивних речовин, попри негативні наслідки, які можуть статися в її житті.

Залежність буває двох типів: хімічна (стосується втрати контролю над психоактивними речовинами), і поведінкова (пов’язана з втратою контролю над своїми діями).

Головним проявом залежності є неспроможність в конкретний момент сказати собі «СТОП» і перестати діяти. Натомість перший кроком до виходу із залежності – ВИЗНАТИ свої дії, над якими я втратив контроль.

Головними діагностичними критеріями залежності, зокрема ігрової є:
‌    1. роздратування, спонтанні агресії;
‌    2. збільшення часу на гру;
‌    3. зміна інтересів чи пріоритетів, постійна думка про гру;
‌    4. зниження здатності чинити опір спокусі;
‌    5. збільшення ігрових епізодів, підвищення ставок.

У боротьбі з ігровою залежністю можливі застосування таких інструментів:
    1. Розмова з психологом чи психотерапевтом;
    2. Налагодження духовного життя;
    3. Перебування у реабілітаційному центрі;
    4. Навчитися керувати та виражати свої емоції
    5. Відновити активне спілкування з людьми для віднайдення мотивації до активного життя.

Тема залежності не є новою, але щоразу набуває різних модифікацій, і є актуальною в наш час. А тому розуміння причин, критеріїв та шляхів її подолання є також підставовим елементом у формації духовних лідерів. Адже священники – це також ті, які здатні на власному прикладі і власним життям змовтивувати та допомогти прийти іншим людям до вічних істин Божої Любові, добра і краси.

бр. Микола Остапів, IV курс