Під час року ми святкуємо різні Богородичні свята: Зачаття Богородиці від Анни, Благовіщення, Різдво Богородиці, Вхід у храм Пресвятої Богородиці, Успіння Пресвятої Богородиці, Собор Богородиці – немовби всі ті свята сходяться в одне. Який їх корінь, яка їх причина – Пресвята Богородиця, як Матір Воплоченого Божого Сина, без якої нема народження. У місяці травні наш український народ в особливий спосіб довіряє себе Пресвятій Богородиці.
Щоденні молебні на її честь збирають на молитву багато вірних. Але Пресвята Діва Марія була звичайною єврейською дівчиною. Зі спокусами, як кожний, але без гріха. Це ім’я стало для християн уособленням найвищих людських чеснот. Все це завдяки тому, що вона вірила.
Віру Богородиці можемо охарактеризувати трьома складовими:
Перший елемент віри Пречистої Діви Марії: Вона розв’язує вузол гріха.
Що це означає? Вузол зв’язаний через непослух Єви є розв’язаним послухом Марії; те що зв’язала через невірність старозавітня Єва, те Новозавітня Єва, тобто Марія, розв’язала через віру; цей вузол неслухняності невіри. Таке порівняння зробив Іреней Ліонський.
Схожим є, коли ми не хочемо слухати Бога – це є той гріх, той вузол, який позбавляє нас радості духу, із цих вузлів може постати плутанина. Марія терпеливо веде нас до Бога, щоб він розв’язував наші вузли. Давайте запитаємо себе, які ми маємо вузли? Як їх розв’язуємо? Першим кроком до розв’язання є молитва-прохання до Богородиці, через Яку нам відкривається Боже милосердя.
Другий елемент віри Марії: обдарувала Христа тілом. Вона зачала Його у вірі, а потім у тілі. Вона відповідає «так»! Хоч з нашого людського боку це виглядало безумством. Бо ми знаємо, як ставились у той час до жінки, яка завагітніла не від свого чоловіка: вона ставала насмішкою для людей, рідні батьки від неї відмовлялися, таку жінку чекало каменування. Марія, знаючи, що чекає її, повністю поклалась на Божу волю. Бог не захотів стати людиною, ігноруючи свободу, але хотів прийти через її добровільну згоду.
У буденності наших днів ми можемо забувати про те, що самі відповіли на запрошення Христа покласти своє життя, бо мали свободу його покласти, маємо свободу його забрати, бо Господь цієї свободи в нас не забирає, шанує нашу свободу, але тим і цінне наше покликання, що ми його робимо в повній свободі.
Останнім елемент – віра Марії, як паломництво. Марія йшла попереду в паломництві віри. Вона допомагає, підтримує. Все її життя було наслідуванням Христа.
Марія є присутньою і бере активну участь у важливих моментах життя Христа на землі. Наприклад, на весіллі в Кані Галилейській, де відбулось перше чудо Ісуса на прохання Його Матері. Марія відіграє ключову роль у цьому епізоді. Вона, бачачи потребу ближніх, просить свого Сина втрутитися, не задля власного добра, а – їхнього. Мабуть, це свідчить про те, що Вона живе близько нас, людей, бачить наші потреби. З чого ми розуміємо, що маємо заступницю і посередницю до Бога.
У своєму спеціальному листі, присвяченому зберігати цю традицію травня, Папа Павло VI закликав вірних: «Хай Та, що пережила тривоги і тяжкості земного життя, втому щоденних турбот, труднощі та випробування бідності і страждання Голгофи, прийде на допомогу Церкві і людству».
Маємо сьогодні добру нагоду відновити свою віру в молитві до Богородиці. Можливо, не в кожному випадку одразу здійсниться наше прохання, та по вірі нашій дасться нам! Головне не сумніватися, бо ми є учасники перемоги Христа і водночас дуже милі Пресвятій Богородиці.
Пресвята Богородице – спаси нас!
бр. Ігор Микитин, V курс КТДС