Ікона мовить. Неділя сліпородженого. Св. ап. і євангелиста Йоана Богослова
Походження Неділі сліпородженого
П’ята неділя після Великодня завершує 40-денний Пасхальний цикл. Христос творить одне із останніх своїх знакових чудес, оздоровивши сліпонародженого. Причиною сліпоти головного героя євангельської розповіді не був гріх, як вважали учні Христові (Йо 9,2), а, щоб діла Божі виявились на ньому (Йо 9,3)1. Уривок розпочинається амбієнтацією розповіді, яка слугує фоном, а також і своєрідним стимулом чуда, яке описане дуже стисло. Чудо не є центральною темою цього довгого уривк, нею є розмова, а точніше різні реакції на те, що сталося: поверхневе зацікавлення: сліпонароджений і «цікаві» (8-12); проблематичність: фарисеї і сліпонароджений (13-17); боягузтво: фарисеї і батьки сліпонародженого (18-23); момент правди: ще раз фарисеї і сліпонароджений (24-34); винагороджена інакшість: Ісус і сліпонароджений. Цей останній тепер бачить вповні, коли натомість фарисеї виявляються сліпими (35-41) [2].
Христос зауважив сліпця, що спотикається, який і народився таким, маючи лише обриси очей і заглиблення замість них. І в цей момент коли Спаситель зустрів сліпця в такому стані, учні запитують: Хто згрішив? Він – чи батьки його, що сліпим він уродився? (Йо 9,2), бо чули, як Він говорив розслабленому: Оце ти видужав, – тож не гріши більше (Йо 5,14), і що гріх батьків на дітях (пор. Єр 32,18). Окрім того, серед деяких юдеїв панувало епікурейське переконання, ніби душі існують передше ніж виникає тіло, і ті з них, що в безплотному образі згрішили, зводяться в тіла. Відкинувши все подібне, Христос сказав: «Не тому він сліпий, але це для того, щоб на ньому явились діла Божі (пор. Йо 9,3), тобто, мав Він на увазі мої». Мовлячи це і плюнувши на землю, Христос помастив сліпому місця, де слід було бути очам, і посилає його вмитися до джерела Силоам, щоб показати, що Він – Той, Хто на початку буття взяв прах від землі і створив людину. І оскільки око – найголовніше в тілі, то Він творить його з небуття, показуючи цим, що і душевній силі також дає рух. Слиною ж, а не водою скористався, щоб ясно було, що благодатна сила – від слини Його, а не від води, і тому ще, що мав намір послати сліпця до Силоаму. Вмитися ж йому звелів з тим, щоб ніхто не приписав зцілення тамтешній землі і пилу, а до Силоаму відправляє заради численних свідків зцілення, бо багатьох мав зустріти він, коли йшов з очима, гряззю помазаними. Дехто припускає, що сліпий і після обмивання не вимив з очей грязь від змішування слини з землею, але сам глей цей при зіткненні з водою змінив свою природу таким чином, що утворилися очі [3].
Слово «Силоам» в перекладі з єврейської означає «посланий» (пор. Йо 9,7), бо купальня та перебувала поза Єрусалимом. При Єзекії, коли вороги обложили місто і захопили Силоам, вода кинулася геть звідти. І доки ті, що знаходилися всередині міста, не викопали колодязі і водозбірні рови, всякий раз, як посилали туди кого-небудь за велінням пророка Ісаї, вода негайно виступала і могла бути почерпнута, якщо ж хто приходив сам по собі, а тим паче ворог, витікання припинялося. І з того часу було так. Тому й Христос, бажаючи показати, що Він від Бога, посилає сліпого туди, і негайно відкривається йому світло. А згідно з деякими, Силоам і названий так заради сьогоднішнього сліпця, посланого Христом [3]. Сусіди та знайомі, побачивши сліпця без причини прозрілим, перебували в сумніві. Він же визнав, що раніше був сліпим, і коли запитували його про причину прозріння, то цілителем хвороби своєї оголосив Христа. Варто було фарисеям почути про настільки дивне чудо, як Спаситель знову піддався хулі за недотримання суботи, бо чудо над сліпим здійснилося, за звичаєм Христа, в день суботній. Стався між фарисеями поділ, коли одні, зважаючи на чудеса, що відбулися, говорили, що Ісус від Бога, інші ж, що не від Бога Він, оскільки не зберігає суботу. Фарисеї казали сліповродженому: «Богові славу воздай» (Йо 9,24), бо від Нього зцілення, а не від Христа, а Той – грішник, бо порушує суботу». Але цей, бажаючи показати через діла, що Христос – Бог, відповідає: «Не знаю; одне знаю, що я, бувши сліпим, завдяки Йому бачу» (пор. Йо 9,25). І знову запитують: Як Він очі тобі відкрив? (Йо 9,26). А той, розсерджений, не натяками вже говорить, але пускається в суперечку: «Будь Він не від Бога, не створив би такого дива» (пор. Йо 9,33). І терпить докори від них за те, що визнав себе учнем Ісуса і за те, що сказав: «Ніхто від віку не відкривав очі сліповродженому» (пор. Йо 9,32), бо сліпих й інші зціляли, але сліпого від народження – жоден. Отже, осміявши його, вигнали геть з синагоги [3].
Цікаво, що розповідь про зцілення сліпородженого часто використовувалася у підготовці оглашенних, яких Рання Церква готувала до хрещення. Святий Августин каже: “Цей сліпий показує людство... коли сліпота є невірством, а прозріння є вірою... Він вмив свої очі у купелі, яка перекладається як «посланий»: він в Христа охрестився.” [5].
Що до нас мовить ікона Неділі сліпородженого?
На іконі Неділі сліпо родженого бачимо Господа Ісуса Христа, який дарує зір сліпому від народження – не словом, а зовнішнім вчинком. Він зробив це ні випадково, ні просто тому, що так сталося. Він зробив це таким чином, щоб показати, що це та сама рука Бога, яка також сформувала людину на початку. І тому, коли Його учні запитали Його, чому той народився сліпим, чи то з його власної вини, чи з вини батьків, Ісус сказав: “Ані він не згрішив, ані батьки його, але щоб ділам Божим виявитись на ньому. Тим, як Господь плюнув на землю, виготовив глину і намастив її на очі, показуючи, як було здійснене давнє творіння. Він давав зрозуміти тим, хто може зрозуміти, що це та сама Божа рука, завдяки якій людина була утворена з глини. Те, що Творче Слово не захотіло утворити в утробі матері, Він подав відкрито. Він зробив це для того, щоб діла Божі були очевидними в Ньому, і щоб ми тепер не шукали іншої руки, крім тієї, через яку формувалося людство [4].
Також на іконі зображено омивання очей сліпонародженим. Безумовно, це має велике значення, оскільки людина, до якої торкається Ісус, отримує більше, ніж просто зір [4]. Помазання очей незрячого глеєм ще не дає прозріння, але чоловікові наказано Господом піти і вмитися в Силоамській купелі, що є вчинком віри. Силоамська купіль, що означає «посланий» – це ніщо інше як Ісус, який є справді «Посланим». Для ранніх християн Ісус був Силоамською купіллю, вода якої представляла воду хрещення, якою Ісус обмиває наші очі сьогодні, щоб дати нам світло свого божественного об’явлення [5].
Ікона неділі сліпонародженого також містить зображення фарисеїв, які, як нам відомо, влаштували допити: сліпого, батьків і знову сліпого. Впадають в око зображені характеристики фарисеїв. Вони гуртом стоять оподаль і зверхньо дивляться на все, що відбуваються, пори чому, незважаючи на те, що декілька разів повторюються факти, вони їх не слухають. Вони вже мають свої ключі до читання – зокрема релігійні – які слугують їм своєрідним фільтром дійсності. Їхня «інтерпретація» Бога насправді перешкоджає їм Його бачити. Сліпі «в середині», вони не спроможні бачити очевидність фактів. Навіть таку гарну подію, як це чудо: замість того, щоб радіти і святкувати, вони критикують саму Божу дію, оскільки була субота, а в суботу не можна робити чуда. Одночасно Йоан словесно підкреслив наскільки у фарисеїв зростає «сліпота» і, внаслідок цього, суперечка між ними. Ось що стається з людьми, коли не бажають бачити добро [2].
Цього ж дня християни східного обряду вшановують пам’ять переставлення св. ап. і євангелиста Йоана Богослова
З історії святого
Святий Йоан – пророк, теолог і містик [6]. Йоханан (євр. Бог щедрий у благодаті) був сином Заведея і Соломії, за легендою – дочки святого Йосипа Обручника. Молодший брат апостола Якова, з яким займався рибальством [7]. Належав до учнів Йоана Хрестителя. Певно, володів особливими особистими якостями, бо був близьким учнем як Хрестителя, так і пізніше — Ісуса [6]. Про його близькість до Хрестителя свідчить те, що саме він та св. Андрій перебували над Йорданом разом із Хрестителем, коли хрестився Ісус, і стали свідками слів про Боже засвідчення Ісуса як Месії ( Йо 1, 35-40). Йоан був рибалкою середнього достатку: мав власного човна й сіті. Дехто твердить, що він постачав рибу до столу первосвященика, завдяки чому був знайомий зі сторожею і міг ввести св. Петра у внутрішній двір первосвященикового дому, коли судили Ісуса. Євангелія занотовують присутність св. Йоана біля Ісуса у найважливіші моменти, такі як Преображення на горі Табор та конання в Гетсиманському саду. Прізвисько «воанергес», тобто «сини грому», Ісус дав Якову і Йоану, синам Зеведеєвим. Можливо, це пов’язане з їхнім різким характером: саме Йоан висловив образу від того, що іменем Христовим виганяє бісів той, хто «не ходить» з їхньою спільнотою, поривався «звести з неба вогонь» на самарянське поселення, в якому не прийняли Ісуса з учнями на нічліг тощо. Яків і Йоан хотіли для себе «високих посад» в очікуваному царстві Христа. Цьому Апостолу Ісус довірив з хреста свою Матір під опіку (це, між іншим, є євангельським доказом того, що Марія більше не мала дітей на противагу деяким єресям. Якби в Неї була хоч одна дитина, крім Ісуса, то за юдейським законом вона б мала опікуватися матір’ю, і Христос не мав би потреби передавати опіку над Нею комусь іншому). Йоан названий Богословом, бо він назвав Христа Словом Божим. Написав Євангеліє, три Послання і своє Одкровення [6].
Після єврейського повстання Іван переховувався, подібно, у Зайорданні, де перебував до кінця війни (до 70 р.) [8] .Після успіння Матері Божої подався в Ефес [6]. В Ефесі він проповідував язичникам, чинячи великі чудеса. Під час переслідувань християн імператором Нероном, апостола відправили на суд до Риму. Його присудили до страти через отруєння. Проте, випивши чашу він вижив [7]. Зазнав переслідувань, як інші християни, за імператора Доміціана, вижив після тортур в киплячій олії [6]. Разом із Прохором усамітнився на пустельну гору, де у молитві постив три дні. Врешті, печера, де вони жили, затрусилась і вдарив грім. Прохор злякався і впав на землю. Апостол підняв його і наказав записувати слова, які він скаже. Після повернення до селища, Іван знову знову пішов на молитву без води і їжі. Там до нього звернувся голос, що наказав постити ще десять днів. Апостол був у великому жаху, бо бачив могутні сили і ангела Божого, що тлумачив йому усе побачене. Тоді Іван покликав Прохора і наказав писати. Після довгого вигнання на Патмосі євангелист повернувся до Ефесу [7], що підтверджує Іриней і Полікратес єпископ Ефесу [8]. Між 85 і 95 рр. він написав Євангеліє від Івана. Апостол проповідував християнам любити Господа і одне одного, і цим виконувати закон Христа. За це його прозвали Апостолом Любові [7]. Відійшов у вічність за часів імператора Траяна (98-117), маючи майже 100 років, і, будучи єдиним з Апостолів, хто не зазнав мученицької смерті [6].
Між і 2 і 3 ст. в Малій Азії постав апокриф Дії Івана, головну частину якого становлять чуда святого, які він здійснив у Римі та Ефесі. В описах його є багато легендарних мотивів, що важко роздобути з цього правду. Першу згадку про гріб св. Івана у Ефесі подає в листі до папи св. Віктора єпископ Ефесу бл. 191 р. Св. Григорій з Тур згадує про чуда, які діялися при цьому гробі. Археологічні розкопки, що проводилися у 1936 р. підтвердили існування цього гробу. Сьогодні з великої митрополії, якою колись був Ефес залишилися одні руїни, а на них повстало мале турецьке село. Св. євангелист Іван є покровителем Албанії і Малої Азії, а також аптекарів, дівиць, теологів та ін. Культ святого Івана в Церкві був завжди дуже живий. Найбільш гарною церквою збудованою на його честь є базиліка на Лятерані у Римі під титулом святого Івана Хрестителя і святого апостола Івана [8].
Що до нас мовить ікона святого?
В іконографії св. Йоан представлений як Апостол похилого віку, інколи як юнак у туніці та плащі, рідко як рибалка. Найчастіше його зображають у сценах, що ілюструють тексти Святого Письма: він – одна з центральних постатей на Тайній Вечері, він під Хрестом обік Марії, при успінні Богородиці, на Патмосі, в оточенні своїх апокаліптичних видінь. Атрибути: диякон Прохор, якому св.Йоан диктує текст; сувій (Євангеліє), голуб, келих зі змією, котел з оливою, орел на лікті або в ногах, сім кар апокаліпсису [6]. Орел є його символом як євангелиста, що походить із видіння пророка Єзекиїла про чотирьох вогняних херувимів і символізує висоту богословської думки, що її Іван виклав у своєму Євангелії. Апостол Іван найчастіше зображається у зелено-червоному або біло-синьому вбранні. Євангеліє, чаша зі змією або перо на іконі зображаються у руках євангелиста. Сім кар Апокаліпсису зображені в сцені написання Апокаліпсису, як твору на пустельній горі. На деяких іконах Іван динамічно простягає руку до неба, а іншою благословляє Прохора. Той сидить і записує. Обоє зображені всередині печери [7].
В українському іконописі євангелист Йоан найчастіше зображається в апостольському ряді на іконостасі та Страшному Суді, у сцені Розп’яття, на Царських Дверях та на парусах храму [7].
Джерела:
1. https://dyvensvit.org/top/1025463/
2.https://www.osbm.org.ua/index.php/publikatsiyi/svyate-pysmo/746-l-r-25004478
4. https://dyvensvit.org/blogs/1034578/
5.http://www.sde.org.ua/muzei/item/4448-propovid-v-nedilyu-sliponarodjenogo-2020.html
6. https://credo.pro/2022/12/56102
8. https://dyvensvit.org/top/1029695/
Підготував: бр. Вадим Поліщук, IV курс