Ікона мовить. Перше і друге знайдення чесної голови Йоана Хрестителя

Ікона мовить. Перше і друге знайдення чесної голови Йоана Хрестителя
Березень 09 10:14 2023 коментарів 601 переглядів

24 лютого Церква вшановує пам'ять Перше і друге віднайдення чесної голови святого Йоана Предтечі

З історії свята

Усікновення голови Івана Хрестителя, за переказами, відбулося 32 року після Різдва Христового, та точна дата цієї події невідома. За переказом, Іродіада закопала його голову в нечистому місці. Але Іоанна, дружина Іродового домоправителя Хузи, поховала голову Івана Хрестителя в глиняній посудині на горі Оливній, де в Ірода була власна ділянка землі. Тіло Івана Хрестителя взяли тої ж ночі його учні поховали в Севастії, там, де відбувся злочин. 362 року за наказом імператора Юліана Відступника язичники розкопали могилу Івана Хрестителя та намагалися спалити його останки, та християнам вдалося викупити частину та переправити в Олександрію [1].

З історично достовірних переказів довідуємось, що поблизу Єлеонської гори оселився один пустинножитель, і він, копаючи землю, знайшов голову Предтечі і з Божого об’явлення дізнався, який скарб тримає у своїх руках. А що поганство тоді лютувало в Єрусалимі, то він нікому не розповів про це, лиш гаряче молився у своїй келії перед головою святого Йоана, а перед смертю закопав її назад у землю [2].

У часі після виходу християнства з катакомб два монахи знайшли голову святого Йоана, і було це перше її віднайдення. Від тих монахів голова перейшла в руки одного вбогого гончаря з міста Емеси. Він чесно зберігав її у своєму домі і Бог поблагословив його так, що він став заможним чоловіком. Перед смертю він передав голову Предтечі, запечатану у скриньці, своїй сестрі і наказав зберігати її як найбільший скарб, але скриньки не відчиняти. І так з рук в руки, з покоління в покоління переходила голова святого Йоана, аж потрапила до рук монаха Євстахія, що жив у печері поблизу Емеси. Він був аріянином, однак вдавав із себе дуже побожного. Вже тоді у тій печері діялося багато чуд, але їх приписували монахові, бо ніхто не знав, яку знамениту реліквію він приховує. Але коли Євстахій став відкрито намовляти людей до єресі, то єпископ Емеси попросив начальника міста, щоб той вигнав єретика. Тоді Євстахій закопав голову Предтечі в землю, бо не міг її забрати з собою, але вирішив колись потай повернутися за нею. Коли він пішов, у тій печері поселилися інші монахи і єретик не міг виконати свого наміру. З часом на тому місці постала лавра, бо щораз більше монахів стало сюди приходити [2].

У 453 р. Господь Бог об’явив, що в одній з печер монастирської лаври в землі схована чесна голова святого Йоана Предтечі. Ігуменом і архимандритом монастиря був тоді Маркел, муж дуже побожний і праведний. Одного разу уві сні він побачив, як до монастирської загороди вливається ріка, а за нею йшло багато вірниx, співаючи: «Явився тут святий Йоан Хреститель!» І справді посеред церкви явився святий Предтеча і поблагословив вірних. Так снилося ігуменові. За кілька днів він удруге побачив видіння. Йому явився святий Йоан у білих одежах, він увійшов до монастиря, а попереду нього – вогненний стовп. Маркел нікому не говорив про свої сни, а за кілька днів прийшов до нього один монах і розповів, що біля печери, де колись жили перші монахи їх монастиря, біля самого входу до неї, він бачив дивний вогонь. По якомусь часі Маркела збудив дивний голос, який виразно сказав: «Бог дарує вам мене, ти іди за зорею, і вона приведе тебе туди, де є я». І в ту ж хвилю в його келії засвітилася зоря. Маркел із трепетом у серці встав і пішов, зоря палала перед ним, вказуючи дорогу. І так дійшов він до печери, і тут зоря зупинилася. Маркел упав на коліна і став молитися, він зрозумів, що тут сховано якийсь святий скарб, та не знав який. Наступного ранку він повернувся до печери і почав копати землю. Невдовзі він натрапив на мармурову плиту, під якою лежала посудина. У ній зберігалася чесна голова святого Йоана Хрестителя, вона була як жива, з волоссям. Печеру наповнив дуже приємний аромат. Маркел запалив лампадку, обкадив чесну голову і тоді зрозумів свій сон – у ньому йшлося про голову святого Предтечі. Про святу знахідку повідомили єпископа Емеси Уранія, і він, за великого здвигу народу, переніс голову Хрестителя до церкви в Едесі. Ця подія відбулася 24 лютого [2].

Близько 760 р. в Емесі на честь святого Йоана Хрестителя було побудовано величну церкву і в ній поклали голову святого, а згодом її перенесли до міста Комани в Понті. Та в часи іконоборства вірні боялися, щоб єретики не зневажали голову святого, тому потай закопали її у срібній посудині в землю. Минув час, і про те місце всі забули. Щойно за правління Михаїла і Теодори, близько 850 р., Бог об’явив святому 

Ігнатієві де заховано голову Хрестителя. Усе місто зворохобилося, послали найпобожніших священиків, щоб відкопали в Команах голову святого. І справді, її знайшли там, де вказав святий Ігнатій. Коли її урочисто внесли до Царгорода, назустріч вийшов імператор зі своїм двором, а біля воріт міста, разом з усім клиром, чекав святий патріярх. Величезний натовп народу поклонився голові Предтечі, вдарили дзвони, почулася хвалебна пісня, хресним ходом голову святого внесли до міста і поклали в церкві, біля царської палати. Було це 25 травня, і тому в цей день Христова Церква святкує пам’ять третього віднайдення чесної голови святого Йоана Хрестителя [2].

На Русі віддавна багато церков було присвячено святому Йоанові Хрестителеві. Варто згадати тут про владичий собор у старовинному руському місті Перемишлі. 24 червня, коли святкуємо Різдво святого Йоана Хрестителя, народ сходиться сюди із найдальших околиць і молиться до Господа, щоб, за заступництвом святого Йоана Хрестителя, дав нам ласку покаятися з наших гріхів і щоб послав ліпшу долю українському народові, який на віки вічні воздає честь своєму Творцеві і величає пам’ять святого Предтечі і Хрестителя Йоана [2].

Що до нас мовить ікона свята?

У свято Першого і другого знайдення чесної голови святого і славного пророка предтечі і хрестителя Господнього Йоана молимося перед іконами  іконографічного типу «Усікновення голови Івана Предтечі». Даний тип іконографії сягає ранньовізантійської епохи: мініатюра з Олександрійської хроніки і фрески церкви Івана Предтечі в Чавушино в Кападокії датують серединою – другою половиною VІІ століття. Ще у Середньовіччі виділили декілька різновидів зображення Усікновення, які відрізнялися за положенням постаті святого: на колінах, у повний зріст та зв’язані попереду руки. Інколи на образі зустрічалися Саломея і воїни, інколи страта відбувалася на тлі печери або на тлі архітектури. В ХІ-ХІV століттях виникають мініатюри, де Предтечу могли зображати двічі – до і після страти [3].

Іконографія усікновення отримала поширення у Візантії і країнах візантійського ареалу. Коли Івана зображають схиленим, це можна трактувати як його смирення перед уготовленою долею, як молитву та поклоніння. Цікаво зауважити, що молитовний уклін спрямований якраз у бік чаші з усікновенною головою. У східній традиції святого завжди зображали із головою, хоч поруч могла бути усікновенна. На Заході ж частіше зустрічають образ обезголовленого Предтечі [3].

Іконографія Івана Предтечі, як і його життя, допомагають усвідомити чи, бодай би, трішки замислитися над сенсом смиренномудрості в християнстві. Вміння зі смиренням перед Мудрістю Божою прийняти усе, що трапляється і стається у житті – це справді дар Святого Духа. Дар призначений для кожного, але не кожним прийнятий. Іван Хреститель – приклад смирення і служіння, гідності в приниженні та стійкості в крайньому обмеженні [3].

Джерела:

1. https://risu.ua/usiknovennya-chesnoji-golovi-sv-ivana-hristitelya-vshanovuyut-11-veresnya-pravoslavni-ta-greko-katoliki_n31756

2. І. Я. Луцик, "Житія святих, пам'ять яких Українська Греко-Католицька Церква кожного дня впродовж року поминає". Львів, Видавництво «Свічадо», 2013 (https://prayer-service.online/)

3. https://risu.ua/ikonografiya-ivana-predtechi-tayna-velichi-u-prinizhenni_n76176

 Стаття: бр. Вадим Поліщук, IV курс