У вівторок 5 квітня, наша семінарійна спільнота на чолі із духівником о.Миколою Семанишином зустрілись на онлайновій духовній конференції із о.Олексієм Саранчуком.
Розпочали молитвою та вступним словом о.Миколи. Згодом о.Олексій поділивися своїм життєвим шляхом.
“Не я маю будувати життя своє, є будівничий який мене покликав і я пішов за ним.”, - так розпочав отець реколекційну науку. Ми інколи будуємо свої плани, пробиваємо свою дорогу, проте Бог що нас покликав, має для нас набагато кращі наміри, і ми самі не досягнемо того як будемо йти самі.
Коли ти є ведений Ним, Бог сам чинить те, що він запланував і це завжди виходить на добро. “Ми з вами не обирали де народимося, в якій родині чи країні, чи в який час – тому це є даром Божим, Він саме в цей час нас покликав.”
Бог кличе до одного, не зважаючи на час, місце та особу – голосити Євангеліє, Добру Новину. Багато людей зараз шукають Бога. Коли ти читаєш Слово (Святе Письмо), ти перебуваєш в Слові, а Слово в тобі.
«Для Себе Ти нас сотворив, і неспокійне наше серце, аж поки не спочине в Тобі» - слушно зауважив св. Августин.
Цей момент коли Бог струшує нас, то все є трагічним, але і корисним водночас. Ми як смоковниця струшуємо із себе листя — все лушпиння та маски).
Ісус покликав дванадцятьох апостолів, щоб вони були з Ним. Коли Ісуса розпинали – учні розбіглися, залишився тільки Іван та Марія. Нам потрібно знаходити час, час на молитву, навіть не в словах, а в тиші. Просто прийти в його присутність, нічого не говорити , є тільки Він і ти. «Хто Ти, о Господи, а хто я такий» - так молився св. Франциск.
Знаємо, що у Нього є джерело, в нього є мудрість, знаємо хто може зруйнувати мої плани, які нам можуть здаватися праведними, але насправді бути далекими від істини.
бр. Михайло Романів, І курс