ЗАЛИШИТИ ВІДГУК

Чому київська Софія під загрозою?

Чому київська Софія під загрозою?
09 19:53 2022 0 коментарів 308 переглядів

Нещодавно громадськість стривожилася, почувши про небезпеку бомбардування адміністративних будівель у центрі Києва. Адже зовсім недалеко від них знаходиться Софійський собор XI ст. Це найдавніший уцілілий храм Києва та унікальна пам'ятка архітектури, яка пережила монгольську навалу, дві світові війни, безбожну п'ятирічку 1932-37 років та безліч інших потрясінь.

У відкритому листі з цього приводу митрополит Борис Ґудзяк заявив: «Знищення собору святої Софії стерло б з лиця землі найважливіший духовний і національний символ України». Тож у цій статті ми пояснимо, чому київська Софія стала мішенню для окупанта та чому ми не можемо дозволити її зруйнувати.

Світ культури — світ символів

Культура – це завжди тяглість. Тому ми шукаємо пояснення сучасності у давніх культурних феноменах. Це збільшує глибину нашого дослідження. Водночас це стає для нас викликом, бо ми оцінюємо давнину з позицій нашого часу. Натомість треба ніби вжитися в культурну епоху, перенестися на 1000 років і помислити себе людиною XI століття.

Аристотель казав: «Людина за природою – політична істота» (Політика, 1253a). Це означає, що ми стаємо людьми лише в межах полісу, тобто суспільства. Це відбувається за допомогою культури. Адже ми ніколи не сприймаємо буття безпосередньо. Гола дійсність, страшна реальність може просто роздавати нашу крихку людяність. Тому ми постійно вибудовуємо культурні посередники пізнання, які створюють доступний для нашого способу мислення світ.

Одним з них є символ. Це універсальна категорія естетики, за своєю суттю близька до поняття знаку. Проте якщо останній має чіткий зміст, то символ принципово невичерпний. Адже чим він глибший, тим більше має значень. Як от земля, яка є водночас материнським початком життя і сховищем смерті, обробленим селянським полем і диким степом ординців. Тому повноту символу неможливо схопити виключно розумово. Його треба пережити на власному досвіді.



Софія – образ космосу

Це тепер ми знаємо, що Космос нескінченний. Проте в XI столітті люди вважали, що живуть у чомусь на кшталт великого будинку з стінами та дахом. Тож Софійський собор сприймався як дім божественної Мудрості (ἡ Σοφία), яка була символом світового порядку і гармонії. Тому собор був ніби зменшеним образом світу, держави, суспільства та міста у якому він знаходився.

Стан Софійського собору відображав могутність Руської держави. Тому там приймали всі іноземні делегації. Окрім цього, при соборі існувала бібліотека та школа. Інакше кажучи, це був центр формування державної ідеології. Недаремно головна ідеологічна промова XI ст. –  «Слово про закон і благодать» – була виголошена саме там. У ній Іларіон описує непересічну велич київської Софії: «Церква та стала дивом і славою на всі навколишні країни, бо іншої такої не знайдеться по всій півночі земній од сходу до заходу».



Софія – стіна проти хаосу

Осіла київська цивілізація постійно стримувала натиски кочових племен: печенігів, половців та монголів. Вона була ніби форпостом, східною стіною Європи. Тому головний храм цієї цивілізації був символом порядку і гармонії. На смисловому рівні він протистояв силам хаосу та руйнування, образом яких були орди кочовиків.

Унаслідок численних воєн у Києві завжди було багато вояків. Вони становили основу руської аристократії. Тому видається, що центральна мозаїка собору творилася саме для них. Уся постава Богородиці: сильні округлі плечі, широкі долоні, міцні ноги та непропорційно великий тулуб – вказує на популярний тоді образ передового бійця. Підняті вгору руки – на знак неперервного молитовного заступництва верховної воєводи за своїх вояків.



Угорі над мозаїкою є текст старогрецькою. Це оригінальна цитата із 45-го псалма: «Бог посеред неї, вона не похитнеться; Бог допоможе їй раннього ранку». Проте оскільки місто грецькою мовою це слово жіночого роду (ἡ πόλις), то напис вказує як на Богородицю, так і на сам Київ. Це стало основою стійкої асоціації: доки стоїть нерушима стіна, доти стоїть і Київ.


Висновки

Тож тепер зрозуміло, що замах на київську Софію – це чергова спроба знищити нашу історичну пам’ять. Ворог добре знає, що Софія є символом найбільшого розвитку середньовічної київської цивілізації. І якщо росія розвиває альтернативну версію украінської історії, то матеріальна пам’ятка XI століття легко її руйнує.

Також це елемент гібридної війни, метою якої є деморалізувати населення та зламати його опір. Адже як колись, так і зараз свята Софія є символом непохитної стійкості та єдності всіх українців. І поки Богородиця молиться за нас, будьмо певні — «Бог посеред неї, вона не похитнеться».

бр. Любомир Дмитришин, IV курс