ЗАЛИШИТИ ВІДГУК

De Libertate

De Libertate
Жовтень 23 09:04 2020 0 коментарів 200 переглядів

Я — дитина великого міста, споживач мегаполісу,
концентрований конформіст, власних бажань кондитер,
моральна вата, відходи гідролізу,
суб'єктів експеримент, егоїзму досконалий епітет

я задовільнявся простими рішеннями , я прикидався обмеженим,
я любив аморфну відповідальність,
я переходив чужі межі і не почувався збентеженим,
це була моя паралельна реальність

я — суцільний гамбургер, моя кров стала колою,
вже не живий, я злився, корупція — моя повість,
усі інші 40 мільйонів говорять незрозумілою мені мовою,
давно не знаю про цінності, перед очима лише власна користь

але ти — дитина степів, ешатхаїм сучасності,
res publica — твоє життя, пустеля — твоя мати,
твоя відповідальність вільна від якоїсь абстрактності,
коли ти бачиш ворога, тільки одне — стріляти

Техас тебе захоплював, пустеля тебе вабила,
кактуси колихаються, думають стануть текілою,
твій хлопець ковбой, він воює з вітряками,
повні груди пилу стали його мрією

тут небо особливо близьке, тут вітер пахне волею,
просто це місце нічим не обмежене, аж до наступного обрію,
думки тут можуть вражати своєю простою мовою,
на голову тисне одне — життя не підлягає обміну

запах соснового дерева промиває твою свідомість,
пахне фітонцидним неспокоєм, авангардним холодом,
ти йдеш туди, хоч нічого не матимеш натомість,
така твоя програма, твоя анатомія

вічні сніги заворожують імпліцитним бажанням тебе похоронити,
там ступала нога тюленів, ведмедів і пінгвінів,
це природа спокою, простір мовчання, де не вийде нити,
ентелехія відміняється, ідеалізм вмирає — криза сенсу набирає обертів

але тут простір де ми з тобою просто беремось за руки,
і далі я вже не один, ми знову хочемо волі,
свобода це — не фантастика, це не прикольні трюки,
це екзистенційна потреба, це маяк у відкритому морі

ти так завжди казала: "не продай свою монастичність,
хай вона тебе ідентифікує, буде твоєю адресою,
так ти збережеш себе, не змарнуєш свою автентичність,
будеш мені братом, а я тобі — поетесою"

свободо, ти не політична партія, ти не назва газети,
ти моя єдина інтенція, ти моє найкраще тривання,
я більше не можу без тебе, я хочу тебе шукати,
щоб бути з тобою разом, щоб просто з тобою мовчати:

Бр. Любомир Дмитришин, ІІІ курс