Відбулося урочисте відкриття академічного року в Київській семінарії

Відбулося урочисте відкриття академічного року в Київській семінарії
Вересень 13 15:32 2018 коментарів 1460 переглядів

Сьогодні, 13 вересня 2018 р. Б., у день, коли свята Церква святкує Положення чесного пояса Пресвятої Владичиці нашої Богородиці, у Київській Трьохсвятительській духовній семінарії відбулося урочисте відкриття навчального року. Із цієї нагоди до нашої семінарійної спільноти завітав владика Йосиф (Мілян), єпископ-помічник Київської Архиєпархії, і владика Мирон (Мазур), правлячий архиєрей Прудентопольської єпархії Непорочного Зачаття Діви Марії.

Розпочалося святкування із Утрені, яку відслужив духівник семінарії ієромонах Єронім Івашків. Опісля спільнота молилася Архиєрейську Божественну Літургію, яку очолив владика Йосиф (Мілян), співслужив владика Мирон (Мазур), ректор прот. Петро Жук та отці-настоятелі.

У своєму слові владика Йосиф промовив до братів: «Система безпеки посідає у сучасному світі важливе місце. Кожна людина індивідуально намагається її розпрацювати. Сьогодні ми з особливою обережністю ставимося одні до одних. Сьогодні ми чомусь мотивуємо “не роби нікому добре, і тобі не буде зле”. Справді, кожний закривається у своєму мікрокосмосі. Як наслідок сьогодні маємо дуже багато проблем з суїцидом, як наслідок людина психологічно і психічно не дає ради зі своїми проблемами, священики не мають часу говорити з людьми. Люди йдуть до нефахових психоаналітиків, через що страждає їхня психіка, і наслідки є непоправні…

Ми бачимо, що розроблені системи безпеки, чи то матеріального стану чи навіть того духовного, перед яким людина закривається, робить якісь свої духовні замки, не спрацьовують. “Якась жінка, на ім’я Марта, прийняла Його у свій дім”. Якщо ми говоримо, що людина – найвища цінність, що вона – храм душі; говоримо, що у матеріальному тілі має перебувати Святий Дух, то внаслідок того навчання, тої свідомості, ми теж робимо певні системи захисту і не впускаємо іншу людину, інших людей, хоч і кажемо, що український народ є дуже гостинний… Ми більш схильні сьогодні до тенденцій західних норм міжособового спілкування – і закриваємося. І все це переходить теж на рівень людини і Бога…

“Якась жінка, на ім’я Марта, прийняла Його у свій дім”. Почався розвиток того, що подає нам сьогодні Євангелія. Замало було бути гостинним, замало було запросити Учителя додому з його учнями, треба було вміти вибрати пріоритети. І одна з сестер забула за все, знала, що Він – особливий Учитель з особливою наукою, залишила все і вважала, що сісти і слухати Його слова – це найважливіше. Мабуть, харизма людини – гостинність і відкритість – вона все-таки як би ми не закривалася, які би ми системи безпеки, захисту не придумували, вона нуртує, бо цю харизму вкладає Господь Бог кожному в його душу. Подивімося, що сталося через гостинність Авраама, Марти. Подивімося, перейдімо цілу Історію Спасіння – Старий і Новий Завіти – як була винагороджена людина, коли була справді глибоко гостинна і відкрита… Сьогодні маємо ікону «Старозавітної Трійці» через гостинність. Подивімося, як Господь Бог винагороджує відкритість Пресвятої Діви Марії, що сказала Богові «так». Просто згодилася з Його волею. Подивімося, ким став простий і невчений рибалка Петро, ким став колишній митар – прості люди, які відкрилися на Боже Слово, на Божу волю, котрі гостинно і відкрито сприймали Бога, відкрили двері дому своєї душі.

…Бог є тою першою Особою, яка робить перший крок до Вас і до мене, і до всіх нас. Бо Бог є той, хто мимо тенденцій безпеки, захисту відкриває кому хоче і коли хоче двері Його душі… Якщо ми пробуватимемо бодай трохи привідкрити Богові двері своєї душі, тоді з нами, як з усіма в Історії Спасіння, будуть діятися чудодійні справи, чудодійна сила буде випромінювати з нашої душі.

Мабуть, бути в семінарії, стати студентом – це той пріоритет, який вибрала інша особа, згадана в Євангелії – Марія. Сіла у ніг Ісусових і слухала Його слів… Потрібно вміти постійно слухати голосу Божого. Справді Господь Бог, якщо ми здатні подарувати Йому щось дуже маленьке, може з того зробити великі справи для спасення світу, для потребуючої людини, для Церкви, яка хоче йти дорогою до вічності. І не тому, що ми так дуже навчимося в семінарії, не тому, що ми колись зробимо докторат і вивчимо психологію, і спробуємо маніпулювати іншими, а тому, що Бог буде присутній у нашій душі, у наших діях і словах, у нашій міміці і буде творити величні діла для спасення людського роду.

Десь пару днів тому, священик казав, що ректора семінарії на Заході питалася світська молодь: “Чому в семінарії вчаться 7 років? Чи так тяжко йде богослов’я? Чи так багато її є?”. Мудрий ректор відповів, що так довго вчаться, бо вчаться послуху – Богові і Церкві. Може, ці слова є тим перефразованим, що зробила одна із сестер – сіла і слухала. Справді немає дрібниць у нашому з вами служінні. У Літургії немає зайвого кроку, слова, зайвого погляду, зайвої міміки. У Літургії священик сконцентрований на престолі і на спілкуванні з Богом, на тій Безкровній Жертві, яку приносить за свої гріхи та гріхи світу. І тому, щоби бути таким, треба 6 чи 7 років учитися в семінарії. Треба сформувати стан своєї душі, свого єства на таке спілкування з Богом. А може просто, щоби завжди і всюди, у всяких обставинах бути відкритим на Боже Слово, на самого Бога, який є в Божому Слові. Бо Він приходить завжди, стукає до дверей нашої душі. Мені дуже подобається образ, коли Христос стукає до дверей, мені здається, що він є дуже Євангельським. Нехай будуть Ваші душі чутливі на присутність Бога біля дверей вашого серця. Хай наука буде вам справді в радість. Спробуйте ви зробити цю науку радісною через свою особливу харизму. Будьте веселими семінаристами, і будете веселими священиками… Посміхайтеся частіше. Може трошки кепкуйте собі з життя: воно справді складне, але якщо будете мати велике уповання на Бога, на Його любов, на Його присутність – переможете усі проблеми, дійдете до того, що закінчите семінарію і вас висвятять, і станете справді проповідниками, станете тими, хто заведе людину, людство і Церкву до порогу вічного Бога. Із серця бажаю Вам гарного академічного року, добрих викладачів, і витривалості у доброму».

Після Архиєрейської Божественної Літургії ректор семінарії прот. Петро Жук висловив подяку владиці Йосифу: «Дякуємо Вам за Вашу присутність та опіку, яку постійно творите через жертовність та молитву; за добре слово, підтримку… Найбільшим благословенням для всіх нас нехай будуть добрі священики у Київській Архиєпархії!». На знак вдячності отець-ректор подарував владиці Йосифу чотки.

Також отець Петро привітав владику Мирона (Мазура) і, подякувавши за присутність і молитву, подарував на згадку про нашу спільноту картину, на якій зображена Київська семінарія. «Нехай Господь допоможе Вам щасливо добратися додому і хай кріпить Вас у Вашому служінні», – на завершення подяки промовив ректор до владики Мирона. Також отець-ректор привітав двох братів із Дрогобича, які сьогодні приїхали, щоб продовжити своє навчання у Київській семінарії.

Опісля відбувся чин благословення на навчальний рік, який звершив владика Йосиф.

Медіа-центр КТДС ім. арх. Гавриїла