Семінаристи VI курсу відвідали ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»

Семінаристи VI курсу відвідали ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України»
Листопад 13 08:47 2019 коментарів 1433 переглядів

У Києві 12 листопада 2019 року семінаристи VI курсу в рамках вивчення придмету «Мас-медіа в душпастирстві» відвідали ПАТ «Національна суспільна телерадіокомпанія України», щоб ознайомитися з публічним медіапростором України.

Спершу відбулася екскурсія у стінах музею телерадіокомпанії, яку нам провів радник генерального продюсера Анатолій Дмитрович Табаченко, він на українському радіо працює вже понад 45 років. Під-час екскурсії пан Анатолій розповів нам, про історію виникнення та розвитку українського радіо. У Харкові в 1924 році – на той час радянська столиця України, о дев’ятнадцятій годині 16 листопада почала мовлення зі слів: «Ало, ало, говорить Харків всім, всім, всім». Хотіли встигнути запустити мовлення в день жовтневої революції, але не вийшло, бо виникли труднощі з обладнанням приміщень під студії, тому мовлення вийшло з таким запізненням. Після 1934 року радіо разом з урядом переїжджає в Київ, де продовжує своє мовлення до сьогодні.

Дальше у музеї нам показали різні досягнення Українського радіо впродовж всього свого часу існування. І насправді нам є чим пишатися: найперше це і видатні діячі, з якими асоціюється Україна. Юрій Шумський – видатний театральний діяч, Андрій Бобир – знаменитий бандурист, який довгі роки проробив на радіо та ін.

В історії мовлення дуже довгим основним засобом донесення була мережа проводового мовлення маленький радіоприймач, яка доносила інформацію у домівки населення. Окрім цього радіоприймач, який служив засобом донесення тривоги у випадку лиха. У радянському союзі на території сучасної Україн було 19 млн. таких радіоприймачів, у народі їх називали «брехунець».

В українського радіо є свій художній фонд, в якому зберігаються більше 100 тисяч фонограм зібраних різними поколіннями працівників радіо. Серед яких є: живі голоси класиків української літератури: П. Тичини, В. Малишка, М. Вінграновського, М. Кропивницького, В. Стуса, О. Гончара, В. Симоненка та ін. «Дивосвіт полтавської пісні» - записи зроблені по селах полтавської області народного співу. «Кобзар Тараса Шевченка» - аудіо озвучення першого видання Кобзаря 1840 р. та багато інших безцінних фонограм. Також у музеї ми побачили різного роду техніку, компакт диски, які забезпечували мовлення, та збереження записів в різний період радіомовлення.

На даний час українське радіомовлення ведуть близько 1500 організацій, які мають на це ліцензію від держави. З цих організацій дві третини ведуть мовлення, а одна третина виробляють продукцію. В Україні Так багато мовлень, через те, що в різних регіонах є свої місцеві телерадіокомпанії. Загальнонаціональними вважаються ті телерадіокомпанії, які мовлять на 11 і більше областей України. Українське радіо з-поміж всіх інших подібних організацій відрізняється тим, що є найстарішим засобом масової інформації, бо через кілька днів українському радіомовленню виповниться вже 95 років, а також це найбільший електронний засіб масової інформації, як за масштабами охоплення території України так і за мовленням в ефірі: на 24 години майже 230 годин мовить суспільне радіо.

В дирекції українського радіо виходять в ефір різного роду канали, які ведуть своє мовлення на різноманітні тематики: «Перший канал» суспільно політичний канал – новини, політика; телеканал «Промінь» - музично-інформаційний молодіжний канал, де в ефір виходить виключно українська музика, також телеканал «Радіо культура», на якому населенню пропонується запізнаватися зі своєю культурою, поезією, літературою, історією та ін. Більше того, мовлення деяких каналах ведеться різними мовами: українською, англійською, німецькою, румунською. Також мовлення на українському радіо, ведеться на різні тематики, таким чином пропонуючи людям різного віку, професії, все, що може задовільнити суспільні запити кожного слухача.

Суспільне мовлення є незалежне від держави. Це була умова «Революції гідності», а також частина угоди по євроінтеграції. Завдяки цьому слухач може бути впевнений в об’єктивності інформації, що в свою чергу сприяє розвитку демократичного суспільства, та виконує функцію консолідуючого об’єднавчого чинника суспільства, довкола головних духовних та національних цінностей. Окрім запізнання з історією та розвитком національного мовлення, ми мали можливість відвідати деякі важливі студії радіомовлення та звукозапису до яких не всі мають доступ. Побачили наочно яким чином виходить радіо та телемовлення в ефір.

На завершення отець Андрій Боднарук подякував Анатолію Дмитровичу Табаченко за екскурсію і ділення досвіду в інформаційній сфері, а також пані Галині Бабій – журналістці та телерадіоведучій за організацію такої пізнавальної та корисної екскурсії для студентів нашої семінарії.

бр. Богдан Луговий, VI курс