Семінаристи КТДС і студентський театр «САД» зі Львова побували в дитячому притулку міста Ніжин

Семінаристи КТДС і студентський театр «САД» зі Львова побували в дитячому притулку міста Ніжин
Квітень 22 13:27 2016 коментарів 1005 переглядів

Наш Творець вклав у нашу людську природу неоціненний дар – дар любові. Господь наш Ісус Христос закликав нас не закопувати цей дар не нехтувати ним, а ділитися з іншими, з тими, хто найбільше потребує від нас любові. В Новому Завіті бачимо приклад Христа, як ділами засвідчувати свою любов до всіх людей, а особливо для більш нужденних. Будучи серед нас,  Господь приходив до бідних, людей зранених гріхом, скалічених, відкинутих суспільством. Так-само і ми сьогодні, наслідуючи нашого Бога, маємо любити: відвідувати хворих, немічних, поранених військових, сім’ї загиблих, відвідувати також в’язнів, потішати вдів сиріт та інших. Без цього мабуть важко буде осягнути Царства Божого, адже без діл милосердя наша віра є мертвою.

З 16-го по18-те квітня з театральною виставою до Чернігівської області завітав молодіжний театр «САД» заснований на базі Центру Студентського Капеланства у місті Львові. Перебуваючи у місті Ніжин, актори театру відвідали місцевий дитячий притулок. Також разом з театром мандрували семінаристи Київської Трьохсвятительської духовної семінарії. Після постанови вистави, яка називалася «Дорога в Єрусалим» студенти мали можливість ближче познайомитися з дітьми, поспілкуватися з ними, а з найменшими – погратися і гарно провести час.

Проводячи час з тими дітками, краще починаєш розуміти, що найбільше потрібно дитині. Ті діти не просили ані грошей, ані дорогих телефонів ( навіть ніхто не просив погратися ними, хоча кожен з дорослих мав такі), ні планшети, нікого не цікавила марка твоєї машини чи статус у суспільстві. Найбільшою радістю і щастям для тих діточок було те, коли ми – дорослі тримали їх на руках, коли вони могли обійняти нас, а ми їх, погратися з ними, навіть просто потриматися за руки. Те що потребує дитина з притулку те ж саме потребує і дитина в повноцінній сім’ї – батьківської любові. Коли ми починаємо купувати дорогі «іграшки» своїм дітям, але й також і собі наскільки ми стали примітивними, думаючи що то приносить щастя, радість, задоволення. Ми дорослі обдурюємо себе і також вчимо наших дітей самих себе обдурювати, шукаючи «замінник» любові, що негативно відбивається в їхньому житті і житті батьків. Те чого потребували діти в дитячому притулку, який відвідали молоді актори театру, а також брати-семінаристи КТДС це те, що найбільше потрібно кожній дитині в наших родинах. Тож стараймося не бути лицемірними до своїх дітей, а дарувати їм правдиву та щиру любов, як це робить для нас Господь наш Ісус Христос.

Бр. Іван Жуган, V курс КТДС