ЗАЛИШИТИ ВІДГУК

Святкуємо Різдвяну Просфору

Святкуємо Різдвяну Просфору
Грудень 31 10:09 2016 0 коментарів 956 переглядів

Гарною традицією в нашій семінарійній спільноті є святкування спільної  Різдвяної Просфори.

Отож, 29 грудня ми всі разом мали нагоду подякувати Богові та один одному за спільно проведений час через ділення хлібом. Таке торжество напередодні великого свята Різдва Христового вводить нас у передсмак приходу на світ Спасителя.  

Поняття хлібу та ділення ним має глибокий сенс у житті християнської Церкви. Вже з самих початків Церква наголошує на важливості ділення, як одного з виявів турботи та опіки за ближнього. Богослови перших століть пояснювали значення хліба через досить цікаві алегорії: одним він нагадував сам аспект мучеництва, адже пшеничне зерно, щоб дати більший плід має вмерти. Християнський письменник Тертуліан використав подібну аналогію до свого відомого вислову – «кров мучеників – насіння церкви». Апостольські отці розуміли хліб як  такий, що зроджується з  багатьох колосків пшениці і стає одним єдиним хлібом, через що Євхаристія, як «таїнство таїнств» (псевдо Діонісій Ареопагіт. Про церковну ієрархію) робить з великої кількості людей один Божий народ.

Ранньохристиянський мученик та апологет св. Юстин Філософ у своїй  Апології описує приймання людини до Церкви та  агапе (від грец. слова αγαπη – любов) – або «вечеря любові», так раніше називали спільні частування, під час яких звершувалася Євхаристія.

Отже, наша християнська практика ділення хлібом не є далекою і чужою, про що свідчить саме передання.

Вкінці Вечірні ректор семінарії прот. Петро Жук вийшовши на амвон і під спів коляди почав ділитися з кожним присутнім маленьким кусочком просфори з медом. В цьому моменті маємо можливість бачити наслідок праці людських рук, якими є хліб та мед, а водночас відчути на собі примирення та любов Всеблагого Бога, який кормить і живить нас через плід людських старань.

На зимовах канікулах у семінарії залишаються чергувати студенти ІІ-го курсу, які мали нагоду приготувати та представити всім різдвяний вертеп. А так як людина краще сприймає інформацію, яка входить в рамки її ментальності, то брати змогли через виставу надати святу Різдва Христового сучасного характеру.

Цей вечір також мав на меті узагальнити попередні півроку, які стали для спільноти ще одним пройденим етапом, для декого часом падінь та перемог, ще для інших часом роздумів та вибору свого покликання. Останні слова Йоана Златоуста були словами подяки – «Слава Богу за все». Напевно, це найкращі слова, якими можна окреслити та завершити ще один спільно проведений час у стінах Київської Трьохсвятительської духовної семінарії.

Слава Богу за все!!!

бр. Роман Сухоруков, V курс КТДС