Спогади про пошуки Вифлеємської зірки або як «МетаНоя» по світу подорожувала
З 5 по 20 січня 2019 року семінарійний гурт «МетаНоя» мав можливість відвідати з різдвяною програмою парафії УГКЦ у Польщі та Німеччині. За п’ятнадцять днів подорожі брати-семінаристи відвідали 17 міст.
Подорож – це завжди багато неочікуваних приємних зустрічей, багато переживань, а довга мандрівка – це надзвичайна школа довіри до Бога. Ця поїздка з різдвяними концертами до українців, які перебувають за кордоном України, з доброю Новиною про народження нашого Спасителя Ісуса Христа була саме такою школою довіри до нашого Творця.
5 січня м. Краків. Монастир сестер Назаретянок, в якому служить сестра Констанція Лаговська, яка є родом із Житомира, радо організувала наш виступ колядок для сестер-монахинь західного обряду.
Деякі колядки були незрозумілими через те, що ми співали українською, але більшу частину колядок співали разом.
Згромадження сестер Назоретянок опікується школою, яка відкрита, як для поляків, так і для українців.
6-7 січня м. Варшава. Парафія Миколи Чарнецького на вул. Доманевского – це одна з найбільших парафій у центрально-західній Польщі, парохом якої є отець Богдан Круба. Після Надвечір’я Різдва разом із парафіянами ми мали змогу пережити теплу родинну Святу Вечерю. Вартує згадати про Петра Петренія, який і був ініціатором нашого перебування на цій парафії у столиці Польщі. Він радо прийняв нас у себе вдома, але також мусимо відмітити його старання у розвитку даної церковної громади.
7 січня м. Лодзь. Одразу після Варшави ми рушили до м. Лодзь, де служить отець Василь Берка, який за короткий час свого душпастирства організував дві парафії. Найціннішим для нас було спілкування із його сім'єю. Отець має п’ятьох дітей і турботливу дружину.
8 січня м. Ченстохова. Українська парафіяльна громада у духовному центрі Польщі поки невелика, але уже другий рік поспіль ми мали можливість виступати для українців та поляків, які проживають у м. Ченстохова. Дякуємо о. Володимиру Шубі, який є служителем для українців греко-католиків у цьому місті, отцю-пароху римо-католицького костелу Станіславу, який радо дає можливість використовувати приміщення для молитви. Також не можна забути про о. Адама Поляка, який є відповідальним за дім руху «Світло Життя», що за посередництвом сестер Височанських і прийняв нас із відкритим серцем і щирістю у цьому домі, де могли не тільки ночувати, а ще й разом спілкуватися, колядувати, молитися... Чудовий час з чудовими людьми, а головне – з Богом!
9 січня м. Вроцлав. Мали унікальну можливість молитися Божественну Літургію разом із преосвященнішим владикою Володимиром Ющаком. Опісля Літургії у стінах катедри Вроцлавсько-Гданської єпархії прозвучали колядки. Священики та владика були приємно здивовані нашим співом та аранжуванням відомих колядок.
10січня м. Старгард. Отець Руслан та їмость Івона Марцішак протягом декількох років служать та працюють на славу Божу на парафії священомученника Йосафата. Результатом такої відданої роботи була велика кількість людей на нашому виступі. Багато дітей, жителі міста та сам мер міста, а також голова районної ради були присутні на різдвяному виступі. Там і прозвучала фраза від о. Руслана: «То не була мафія, а семінаристи з Києва». Чудовий час спілкування з сім’єю Марцішак. Отримали велику насолоду, перебуваючи серед людей цього міста.
11 січня с. Замєнце. Регіон північно-західної Польщі є місцем, де чисельно представлена етнографічна група українців, а саме – лемків. Кожного року в місті Хойнов проходить різдвяний фестиваль, де і ми мали можливість представити колядки з Києва. Тут не могло бути не-формату, бо всі ж прославляємо Христа Новонародженого, а в цій справі не має форматів. Українська, лемківська, польська – колядки і віншування такими мовами звучали на фестивалі, що навівало дух єдності.
12 січня м. Любін. Українська греко-католицька парафія Верховних апостолів Петра й Павла в місті Любіні заснована на початку 1980 року отцем Петром Криком (тепер Владика Петро – м. Мюнхен). Від половини 1989 р. парохом є о. Богдан Огородник.
13 січня міста Берлін і Магдебург. У столиці Німеччини нас зустріло багато відкритих і добрих людей. Навіть із температурою о. Сергій, адміністратор парафії в Берліні, так щиро провів час і поділився досвідом служіння і надихнув на нові досягнення.
У Магдебурзі наша греко-католицька громада святкувала свій парафіяльний празник, де після святкової Літургії відбувся концерт різдвяних та авторських пісень. Надзвичайна атмосфера і радість надихала і давала сили. Після довгого святкування ми заночували у подружжя Пилипчуків, з якими наступного дня мали чудову екскурсію вулицями старовинного м. Магдебург.
14-15 січня м. Ганновер. Спільнота греко-католиків цього міста зустріла нас дуже тепло і навіть із побажаннями, щоб хтось із нас 5-х залишався в них. Незважаючи на будній і робочий понеділок, все ж ми почали зі спільної святкової Літургії, яку разом з о. Романом Максимців, адміністратором цієї парафії, співслужив наш іменинник диякон Василь Пишкович. У цьому місті ми мали нагоду двічі молитися Божественну Літургію, а також взяти участь у тривалій цікавій екскурсії.
15-16 січня м. Білефельд. Це було єдине місто, де ми провели два дні і де мали один день без виступу. До цього моменту ми були вже досить виснажені як емоційно, так і фізично. Потрібна була перезарядка для останнього ривка. Невеличке, таке домашнє і тепле містечко Білефельд, а зокрема о. Мирон Мольчко, прекрасно допомогли нам виконати це завдання. Дякуємо отцю, бо він провів нас найцікавішими місцями Білефельда. Отець Мирон розповів про трагічну долю українців, яких примусово вивозили з України до Німеччини під час Другої світової війни у 1943-44 роках.
Це був час для перезавантаження, призадуми над минулим і час, щоб набратися сили. Літургія та виступ відбулися разом із людьми різних національностей: українцями, німцями та африканцями. Мова музики, мова емоцій доступна всім – це універсальний спосіб спілкування. У цьому всьому присутня Любов, яка є тією мовою, котра всіх нас єднає. І саме такої мови навчив і досі вчить нас Ісус Христос.
Вперше на цьому концерті о. Мирон запропонував нам розповісти наші історії покликання до духовної семінарії, до служіння Богу у такий спосіб.
17 січня м. Гамбург. Найпівнічніша точка нашої подорожі та найстарший священик. Це був виступ, після якого ми мали час на дуже цікаві зустрічі й здивування, оскільки, щоб потрапити на Божественну Літургію щонеділі і свята, а цього разу – на наш виступ, багато людей подолали не один десяток кілометрів, а то і більше сотні. Це бажання зустрічі з Христом – це мотивація для нас, тих, хто має храм завжди недалечко.
18 січня м. Кельн. Величезне місто – величезний Кельнський собор – величезна любов Бога. Ми приїхали завчасу, щоб прогулятися містом, оскільки багато чули про нього. Річка Рейн, один із найбільших храмів у Північній Європі, багатонаціональне населення, зграя папуг на дереві, а також пробіжка вздовж річки – ось спогади з нашої прогулянки. А потім Велике Повечір’я і колядування разом з українцями, які проживають у цьому справді красивому місті.
19 січня м. Франкфурт на Майні. Свято Богоявлення Господнього ми провели в «економічній столиці» Німеччини – у місті Франкфурт. Дві кардинально різні частини міста: нова з хмарочосами і бізнес-центрами та інша по березі річки Майн, яка ще дихає давниною через свої невеличкі будиночки, стару бруківку та вузькі вулички. Спільнота, в якій дуже багато дітей, що беруть активну участь на Божественній Літургії – це жива парафія цього міста. У цій парафії служить надзвичайно позитивний о. Роман Лірка.
20 січня м. Мюнхен. Останній виступ – останнє відвідане місто Німеччини, та не останнє у цій подорожі. Мюнхен вразив своєю теплотою і просто закохав у себе, у свої храми, погоду і у своїх людей. Це також місто, де є осідок апостольського екзарха для українців греко-католиків у Німеччині та Скандинавії владики Петра Крика. «Божа людина» – як його назвав о. Роман Лірка. І справді, владика Петро разом із о. Володимиром Війтовичем та іншими священиками та сестрами-монахинями проявили надзвичайну любов до нашого гурту. Яка була чудова атмосфера на концерті! Дякуємо нашим українцям, які так радо нас вітали і зарядили нас на початку нашої дороги додому. Дякуємо нашим чудовим екскурсоводам, які не пожаліли час.
Повернення до семінарії пролягало через ще дві прекрасні країни – Австрію та Словаччину. А також ми зупинилися на ночівлю в наших родичів у Відні та Кошіце, де чудово провели час, що був часом відпочинку і щирих розмов. Не обійшлось і без колядок, бо вся ця розповідь не відбулася би без Його народження.
Дякуємо всім, хто нас прийняв на ночівлю і так радо присвячував свій час на теплі розмови і прогулянки.
Прослава Бога через спів колядок – це наше служіння! Це справді велика радість!
За короткий період ми відвідали багато наших громад у Польщі та Німеччині… І можна чесно сказати, що були певні речі, які вражали. Але найбільше – це любов до України, до свого рідного, автентичного. Так промовляє серце, яке не хоче асимілюватися і стати кимось, а хоче бути собою. Храм – це місце зустрічі, місце об’єднання, де центральне місце займає Христос. Радісно ставало від тих глибоко духовних розмов, від тих роздумів про щастя, любов, сенс життя. «Наші люди є всюди. Треба їх просто любити!». Це не наші слова, а слова одного, хто старається любити і будувати спільноту Христових учнів.
Дорога кожної людини – унікальна. Кожен по-різному опинився за кордоном України: хтось виїхав у пошуках роботи, хтось тут народився, а хтось просто шукає себе. Але так важливо побачити Того, Хто надає сенсу нашому життю, Хто не покидає, коли почуваєшся відкинутим і самотнім за тисячі кілометрів від свого дому. Церква це не просто інституція. Церква – це спільнота, це люди, це ми з вами. Єднаймося навколо Того, Хто уже нас врятував і назвав нас своїми друзями. У єдності – сила і міць.
Різдво Христове не проходить повз, лиш треба побачити Вифлеємську зірку і прийти до вертепу, де народився Він – наш Спаситель Ісус Христос.
«Колядники і ми знаємо, куди веде зоря. Ми крізь віки вітаємо Царя!»
Творчий колектив гурту «МетаНоя»
