День духовної віднови в семінарії

День духовної віднови в семінарії
Жовтень 10 22:44 2016 коментарів 1191 переглядів

8 жовтня 2016 р. у Київській Трьохсвятительській духовній семінарії відбувся день духовної віднови, який ласкаво погодився провести о. Нестор Шевчук. Цього разу семінаристи спільно з отцем-реколектантом роздумували над темою Божого милосердя.

Під час першої науки отець розкрив зміст самого поняття «милосердя». Кожен з нас добре знає, в чому полягає милосердя на практиці, але ми маємо труднощі, коли намагаємося описати його словами, означити це поняття. Такі труднощі, за словами о. Нестора, мали навіть святі містики. Для прикладу, св. Фаустина Ковальська, котра мала об’явлення Божого милосердя, завжди мала труднощі, коли виникала потреба описати свої переживання. Подібне відбувалося і з багатьма іншими містиками, котрі досвідчили діяння Бога і не могли адекватно переказати пережитий досвід. Однак отець все ж таки запропонував семінаристам хоча б у недосконалий спосіб розглянути, що таке є Боже милосердя, що криється за цим поняттям.

Слово «милосердя» походить від латинського слова «misericordia», що в дослівному перекладі означає «миле або жалісливе серце». Однак, це слово має первинне походження з ізраїльської культури. Коли ізраїльтяни говорять про милосердя, то воно асоціюється у них із життям: хтось, хто був приречений на смерть, як вони в Єгипті, а потім визволений, врятований. На відміну від єврейського розуміння милосердя, наше пов’язане зі сферою серця, почуттями, емоціями, але вони не можуть бути надійною основою для міцного фундаменту. Коли ж у лоні матері зачинається життя, це вже поважна справа, не почуття, а подія – факт. Подібно і Господь Бог, коли милосердиться над людиною – обдаровує її життям, так як мати, яка виношує в своєму лоні дитину – дарує їй життя, оберігає його.

На прикладі притчі «Про блудного сина» отець-реколектант показав безпідставність наших страхів у відношенні до Бога. Він не є той, хто очікує наших помилок, щоб нас карати. Ми не знаємо Бога і не знаємо також чим є гріх, бо перебуваємо в обмані, мовляв, гріх є чимось добрим, але забороненим для нас. Бог дає заповіді, щоб уберегти від смертельних наслідків гріха, але не змушує людину виконувати їх. Ісус Христос переміг смерть, тому завжди є можливість повернення, можливість пробачення. Для нас є завжди відкрите джерело відродження, воно криється у Божому милосерді. Через милосердя, пробачення Боже сотворіння прямує до досконалості. Об’явлена правда про Боже милосердя – найпрекрасніший дар для нас усіх. Якби бракувало пробачення Отця, світ би вже давно перестав існувати. Боже милосердя – це найчудовіший Його винахід, вінець усього Його створіння. Милосердя полягає у пробаченні, у забутті про себе, полягає в тому, що Бог пригортає нас до Себе. Це є велика радість для Нього, це є Його суть. Бог є милосердям, повнотою життя і в цій повноті є місце для кожного з нас, є шанс на нове відродження.

Далі о. Нестор пояснив, що необхідною передумовою милосердя є любов. Лише коли дивимося на вчинки людини через призму любові, лише тоді ми стаємо здатними вчинити милосердя. Папа Франциск, проголошуючи ювілейний рік милосердя, сказав, що це є подорож, яка починається з духовного навернення. Згідно папи Франциска, першим кроком до нашого навернення є подивитись на нас самих, відчути сором за гріхи, звинувачувати, а не виправдовувати себе, просити прощення. Коли б не Божа благодать, ми були б здатні вчинити найгірші речі. Таке усвідомлення є необхідним для того, щоб припинити оправдовувати себе і порівнювати з ближніми, осуджувати їх. Наступним кроком є відчуття сорому за власні гріхи перед Богом. Тільки той хто здатний осуджувати себе, соромитися власного гріха, той здатний бути милосердним до іншого. Ісус не мав великих проблем із грішниками, Йому навіть закидали, що Він проводить з ними багато часу. Проте єдині, з ким Він мав найбільші проблеми, були фарисеї – люди, які під видом зовнішньої, формальної праведності, ховали в своєму серці лицемірство. Отже необхідною умовою просування шляхом навернення є простування шляхом правди, а не лицемірства. Правда – це покора. Правда полягає в тому, що ми всі є грішниками. Тому, якщо помістити цю правду у своє серце, то вона поведе нас до визволення з гріхів. Ісус хоче очистити наше серце від пороків, чи дозволяємо ми Йому це? Чи дозволяємо Йому відкрити наше серце на Боже милосердя? На це питання кожен може відповісти в тиші серця.

На завершення дня віднови отець розповів нам про життя папи Франциска, зокрема, як він досвідчив Боже милосердя у своєму житті, відкрив покликання до священства.

 

Медіа-центр КТДС