У семінарії відбувся день духовної віднови

У семінарії відбувся день духовної віднови
Березень 02 23:09 2019 коментарів 1267 переглядів

Сьогодні, 2 березня 2019 р. Б., у стінах Київської Трьохсвятительської духовної семінарії відбувся день духовної віднови. Цей день – це особлива нагода, щоб зупинитися, роздумати та переглянути своє духовне життя, стан своєї душі.

День духовної віднови для семінарійної спільноти провів о. Валерій Гром, військовий капелан та сотрудник парафії Трьох Святителів у м. Бровари. Темою для роздумів отець-реколектант обрав покликання.

На Божественній Літургії під час проповіді о. Валерій виголосив першу науку, у якій він оголосив тему для роздумів: «Коли вас запитають, чому ви прийшли до семінарії, чому ви стали священиками? Яке слово ви чуєте? Покликання. Відчув покликання. У те слово ми вкладаємо багато. Для когось воно може бути зрозумілим, для когось ні. Для когось воно асоціюється виключно з духовними особами. Сьогодні я хотів би, щоби ми розважили над покликанням…».

Отець заохотив братів-семінаристів роздумати над моментом, коли кожен особисто відчув Божий поклик: «Шлях, на який ми стали, пов’язаний і з Божим особливим покликом, яким Він нас кличе. Нагадаймо для себе ту мить, коли ми вперше відчули, що хочемо бути священиками. Вона є особливою, такою, що ніколи не стирається з нашої пам’яті. Та мить, коли ми по-особливому відчули Божу присутність, незвичайний Божий погляд на нас, незвичайний доторк до нашої душі і нашого серця, який говорить: “Іди за мною”… Моє покликання включає не тільки мене. Воно завжди включає двох: я і Бог. Є той, хто покликаний, і Той, Хто кличе. Це покликання є персональне, особливе. Господь кличе кожного на ім’я. Він звертається до кожного, щоб покликати і вкласти свою місію і своє завдання, наповнивши кожного з нас повнотою тих ласк, що необхідні для його виконання», – промовив отець Валерій.

Отож, перша наука висвітлила основні аспекти покликання, заставила задуматись над тим, як ми його внутрішньо переживали, як воно спонукало прийти до семінарії.

Під час другої науки отець-реколектант запропонував замислитися над часом перебування у семінарії. Прийти до семінарії – це стати на шлях учнівства: «Апостоли перед тим, як йти проповідувати Євангеліє і хрестити всіх в ім’я Отця і Сина і Святого Духа, проходять певний шлях і вчаться, перебуваються з Господом для того, щоби набратися відваги, сил, певних вмінь і йти, і не боятися. Цей шлях учнівства має дві перспективи: перша – це зрілість, коли ми відчуваємо, що є готовими. “Ось я, Господи” – посилай мене. З іншого боку є певний страх, певна недовіра, відчуття неготовності – щось протилежне, “я є неготовий, Боже почекай”…

Час навчання у семінарії нам даний для того, щоби ми зуміли очиститися від усіх домішок: як золото очищають у горнилі вогню для того, щоби всі домішки повигорали, щоб лишився чистий продукт. Уявімо, що ми є шматком золота, але з певними домішками. І час у семінарії є для того, щоб ми, пройшовши через вогонь, очистилися від усього, що нам заважає, що нас стримує, що стоїть на перешкоді нашої готовності сказати: “Боже, я готовий, посилай мене”», – промовив реколектант.

Також отець Валерій під час другої науки навів слова кардинала Карло Марітні про покликання: «Покликання – це все те, чого Бог хоче від мене у світі, це спосіб реалізувати життя Ісуса тут і тепер».

Отець розповів про небезпеки та певні спокуси, що з ними зустрічається як священик, так і кожен християнин. Отець Валерій навів слова Папи Франциска. «Спокуса обманювати самих себе живе і у багатьох християн. Це спокуса вважати себе кращими, ніж ми є, навіть перед Богом. Тут Папа порівнює життя священика, життя кожного християнина з тим, що кожен із нас є скарбом благодаті, який ми носимо в глиняних посудинах. Папа каже, що кожен із нас є тою глиняною посудиною, в яку Бог вміщає свою благодать. Але далі, розвиваючи тему, він говорить про небезпеки, з якими можемо зіткнутися. А які саме? Коли ми втрачаємо розуміння, що ми є тільки глиняні посудини, і починаємо той наш глечик розмальовувати, випікати. Намагаємося зробити його якимось кращим, наносимо якісь візерунки. Хочемо якось вирізнитися. І тоді, коли ми починаємо цей глечик розмальовувати, ми забуваємо, що те, що є всередині – не моє, а це Божа ласка і Божа благодать, яка влита в мене, як в глиняний посуд. Існує небезпека сприймати все те, що є всередині, як моє. Тоді те, що я роблю, те, що я говорю, те, чим керуюся, сприймають не як дію Бога через мене, а те, що це я такий величний…», – ствердив реколектант.

Третя наука розповідала про те, яким має бути священик. Отець Валерій навів слова Папи Франциска, який говорив, що священик повинен мати два погляди: людський і Божий. «Ці два погляди мають бути в рівновазі і взаємно один одного доповнювали. Слід дивитися через призму цих поглядів на людську дійсність, в якій знаходимося. Прикладом такого священика був святий Дон Боско.

Отож, священик повинен мати два погляди. Що означає погляд людський? Це середовище між людьми: ми бачимо дійсність через призму нашого людського бачення. Ми будуємо стосунки між нами як людина з людиною, бачимо певні труднощі, непорозуміння, випробування, сварки – це все є людське. І якщо ми не пускаємо туди Божий погляд, то залишаємося на стадії людському. А Божий погляд – це навіть тоді, коли бачу, що ситуація є не вирішена, що вона є безвихідною, говорю: “Боже все є в твоїх руках. Боже ти є Той, Хто може діяти через мою слабкість, через моє безсилля. Ти є Той, Хто вступає в дію тоді, коли мої руки опускаються, коли я є залишений, коли відчуваю, що вже більше не можу, більше немає слів, сил, натхнення, надії”».

«Ми покликані бути самими собою, віднаходити нашу правдиву ідентичність… Шлях до очищення є болісним, але він завжди є тим, який нас будує і підносить, підносить у наших стосунках із живим і діяльним Богом, Тим, Який промовляє до нас, торкається нашого серця і готовий запилити його вогнем віри та любові, що ми покликані нести і запалювати в інших. Запалювати не на одну мить, але так, щоб він ніколи не згас», – закликав отець Валерій.

По завершенні наук духівник семінарії прот. Микола Семенишин від імені семінарійної спільноти подякував отцеві Валерію за реколекційні науки та за провадження дня духовної віднови. На останок отець Валерій покропив усіх свяченою водою.

Медіа-центр КТДС ім. арх. Гавриїла