ЗАЛИШИТИ ВІДГУК

Як зустріти і провести Різдво зі справжньою радістю?

Як зустріти і провести Різдво зі справжньою радістю?
06 15:26 2018 0 коментарів 253 переглядів

7 січня християни східного обряду в Україні святкуватимуть Різдво Христове. Як зустріти свято, яке поклало початок нової ери в історії людства, з радістю? Адже в цей святий день не тільки під час світових воєн, а й зараз у зоні конфліктів супротивники домовляються про припинення вогню. І це добра нагода, щоб зупинилася війна в наших родинах і нашому оточенні та запанував мир, який приніс нам Христос.

Велике свято наближається і те, наскільки воно нас порадує, повністю залежить від належної підготовки. Важливіше за все – не передсвяткова метушня, тому що вона не принесе радості, а відкрите серце. Саме в ньому, як у Вифлеємській печері, хоче народитися Ісус. І щоб відкрити своє серце для Господа, Церква пропонує багато способів: це, обов’язково, сповідь, участь у богослужіннях, духовні вправи, які проводяться на парафіях, святкова Літургія, на якій потрібно причаститися Святих Христових Тайн. Коли Господь входить в історію людини, вона стає зовсім іншою. Ти відкидаєш свої колишні нечестя, похоті, страшні зради, обман, гнів, невдоволення. Ти, начебто, такий же, як і всі, але зовсім інший, особливий. Всі християни – особливі. Особливий лікар, особливий директор, особливий робітник. Тому що у твоєму житті є любов, і ти з любов’ю ставишся до інших, дієш не за якоюсь вказівкою згори, а за Євангелієм. І вже не вважаєш себе мудрішим від Бога.

Щодо зовнішньої підготовки, то вона теж, звісно, має бути. До християнських храмів України вже доставили вогонь із Вифлеєму – місця земного народження Ісуса Христа. Не полінуйтеся занести лампадку з цим символом Різдва до себе додому! Правда, не варто ставитися до Вифлеємського вогню, як до містичного явища. Ця святиня має глибокий духовний зміст. Для християнина – це символ гарячого серця, палкої любові та віри, якими необхідно ділитися один із одним. Основним атрибутом Різдва має бути не ялинка, а Вифлеємський вертеп – з фігурками Ісуса, Діви Марії, Йосифа, звіряток, пастухів, трьох мудреців. Краще зробити його власноруч разом із дітьми. Придбати фігурки можна в храмі, а будиночок змайструвати з дерев’яних планок або з картону, накрити дах очеретом. Дітям також можна доручити вирізати прикраси для ялинки.

У Святвечір – вечір перед Різдвяною ніччю – потрібно провести родинну вечерю, під час якої всі домашні повинні примиритися між собою. Накривається білою скатертиною стіл. Під скатертину символічно кладеться трішки сіна, як знак Вифлеємського вертепу. Готується стільки місць, скільки за столом буде людей, плюс ще одне. Це місце або для несподіваного гостя (спеціально гостей цього вечора краще не запрошувати) або для Ісуса Христа. У центрі столу кладуться просфори, як символ, що нагадує про примирення, єдність, можливість прощення всіх образ, яких завдали один одному протягом року і того, що сила прощення береться від Бога. На стіл можна поставити свічки, установити Вифлеємський вертеп.

Ще є така неписана традиція – готувати на Святий вечір дванадцять страв. Кутя – головна серед них. Традиційно у небагатих селян – це звичайна каша з будь-яких круп, наприклад, перлових. У цьому разі кутю напередодні Різдва подають першою. А якщо робити її смачнішою і солодшою (як символ радісної події), то їдять кутю в кінці вечері. Приготувати її можна так: зварити очищене зерно пшениці, додати прокручений через м’ясорубку мак, ще – мед, горіхи, родзинки, приправи. Усе це змішати. Кутя ставиться на стіл у горщику, і кожен сам кладе собі на тарілку, скільки хоче. Але немає якогось певного порядку: що подавати першим, що останнім. Узагалі, у Святій вечері немає ніякого законодавства: як саме її провести, вирішують господарі дому. Є тільки одне правило – усі страви мають бути пісними.

Усяка зовнішня традиція без духовної підготовки не має глибокого сенсу. Це і відрізняє християн від язичників. Тому до Святої вечері обов'язково потрібно примиритися з Богом: через покаяння, через особисту підготовку. Не маючи внутрішнього примирення з Богом, як можна примиритися з дружиною, з батьками?

Якщо небо чисте, то, поки дорослі метушаться і накривають на стіл, діти вибігають надвір і чекають на першу зірку, після якої всі сідають вечеряти. Коли стіл уже приготований, можна заспівати різдвяну колядку. Потім провести спільну молитву, яку починає глава сім’ї. Також читається уривок з Євангелія від Луки, у якому розповідається про народження Ісуса. Потім кожен бере просфору, яку можна розламати і поділитися нею один з одним. Усі члени сім’ї примиряються, висловлюють побажання. Потім починається вечеря. Якщо в сім’ї є діти, то не зайве нагадати про свято Різдва, розповісти, що цей бідний вертеп, покритий сіном, є символом нашого серця, нашого життя. Після святкової Літургії, 7 січня, можна кликати до хати гостей та їсти непісну їжу. При цьому не можна забувати про бідних людей: давати милостиню, пригощати їх смаколиками.

Суть свята в тому, що ми згадуємо Різдво нашого Спасителя, тому все має бути максимально красиво. У світі є різні традиції, коли дарувати дітям і один одному подарунки. Важливо пам’ятати, що у Різдво головний подарунок для нас – Ісус Христос. На цей день чекаємо не через подарунки, а для того, щоб пригадати Різдво Спасителя, побачити Його присутність у нашому житті, пригадати не тільки біблійну історію, а й нашу власну історію спасіння: як Бог звільняє нас від гріхів, слабкостей, бід, дає в наші родини силу примирення, прощення. Важливо в цей день дякувати Богові не тільки за все добре, а й важке, складне, тому що все має свій сенс – і хвороби, і страждання, і бідність, і смерть близьких. Усе це навчає нас глибокої мудрості, розуміння життя. А подарунки даруємо на Різдво, бо в цей день до новонародженого Ісуса прийшли мудреці і склали свої дорогі дари біля Його ніг. Не треба дурити дітям голову про Діда Мороза і навіть про Санта Клауса. Потрібно розповісти про святого Миколая, який робив дуже багато добра, допомагав бідним людям, і пояснити, що сьогодні ми, батьки, беремо з нього приклад, і даруємо вам подарунки. А Діда Мороза взагалі не існує!

Кульмінація Різдвяного вечора – це участь у Божественній Літургії, яка в деяких храмах починається опівночі, а в деяких – зранку. Діти не будуть вередувати і питати, навіщо потрібно йти до храму, якщо в родині була динаміка приготування до Різдва, якщо діти самі в ньому брали участь, а батьки передали їм тайну про те, що Ісус зробив у їхньому житті. А щоб не розгубити за один день радість Різдва, потрібно продовжувати святкувати цей великий день з благочестям, прийти на службу до храму і наступного дня, ходити в гості до рідних, друзів, запрошувати їх до себе.

До речі, щодо Нового року, то християни не відзначають це свято, як інші. На багатьох парафіях у новорічну ніч або ввечері напередодні люди збираються в храмі, щоб узяти участь у Божественній Літургії і подякувати Богові за все, що відбулося в році, що минає, та попросити благословення на рік, що надходить.

А відразу після Різдва, на Богоявлення, у Церкві відбуваються традиційні відвідини священиком будинків парафіян з йорданською свяченою водою. Обов’язково запросіть додому вашого священика. Це теж продовжить вашу радість Різдва. Протягом усього Різдвяного періоду можна ходити з колядками до друзів і сусідів. Правда, багато колядок мають язичницький відтінок. У їхньому тексті йдеться про те, щоб давали гроші, наливали випити. Колядування сьогодні перетворилося на збір грошей і пияцтво. Але початковий сенс різдвяних пісень – іти від хати до хати, щоб проголошувати добру новину про радісну подію народження Ісуса Христа – Бога, Спасителя всього світу, який з любові до нас став Людиною.

бр. Роман Василенко, ІІ курс КТДС

Фото: Інформаційний ресурс УГКЦ

27104


більше...

Читайте також: