ЗАЛИШИТИ ВІДГУК

Молитва святого Єфрема робить нас уважними до слів, які ми говоримо, - ієр. Ілля (Мамчак)

Молитва святого Єфрема робить нас уважними до слів, які ми говоримо, - ієр. Ілля (Мамчак)
03 15:35 2018 0 коментарів 161 переглядів

У другий день Великопосних реколекцій, вівторок 3 квітня 2018 року, ієромонах отець-ігумен Свято-Успенської Унівської Лаври Ілля (Мамчак) говорив про друге прохання молитви святого Єфрема — «Духа же чистоти і смиренномудрія, терпіння й любови даруй мені, недостойному рабові твоєму». Після того, як ми визнаємо Бога Господом і владикою свого життя, ми просимо визволити його від духів млявости, недбальства, властолюбства та пустомовства. Це дозволяє нам очистити нашу душу, щоби у неї вселилися інші духи — добрі духи чистоти, смиренномудрія, терпіння та любові.

Отець-реколектант наголосив на тому, що чистота, або ж ціломудріє, про яке ми просимо, обіймає значно глибше, ніж просто чистота у вузькому значенні. Наш ум повинен контролювати дві інші сили нашої душі — пожадання і дратівливість. Дух смиренномудрія святі отці вважають чи не найпотрібнішим для того, щоби дозволити Божій благодаті увійти у наше серце. Так само як Бог є довготерпеливий щодо наших гріхів і провин, так само і ми повинні бути терпеливими супроти наших ближніх. Про все це просимо у молитві святого Єфрема. А також про дух любови, про який буде йтися у реколекційній науці завтра, у середу 4 квітня.

Дух чистоти, або ж ціломудрія

Цей дух не обмежується лише чистотою у вузькому розумінні, церковнослов’янське слово ціломудріє складається з двох слів — цілий і мудрий. Людська природа у час, коли Господь привів її небуття у буття, мала цілісність: у своїх стосунках з Богом, людиною та цілим видимим матеріальним світом. Всі сили, якими Господь її обдарував, покликані наближати до Бога, допомагати рухатися у напрямку до Нього і виховуватися у Бозі. Святі отці говорять про три сили, які Господь у нас вклав. Це сила мислення — ума, сила дратівливості і сила пожадання. Дві останні сили мають підпорядковуватися першій. Тоді людина житиме гармонійно, згідно з укладом Божим. Після гріхопадіння порядок порушився, і все стало навпаки. Силу ума можна порівняти із наддвірками, а сили пожадання і дратівливості із оддвірками. Якщо усе перевернуте з ніг на голову, тоді людиною володіє або похітливість, або гнів.

Звернімо увагу на те, що нам пропонує сучасний світ. Те, що ми бачимо на телебаченні — фільми, новини — завжди містять у собі ці дві пристрасті — насильство і тілесну похіть. Тим часом, як сила пожадання була вкладена Богом у нас для того, щоби любити Господа. А не жадати світу, того що у світі, тілесного, матеріального, творіння. Наш ум став наче порогом. Поріг завжди переходять і завжди топчать. Серце ж переживає те, що йому приносить ум. Коли ум віддалюється від Господа, то наші стремління опускаються до земних бажань. Це призводить до того, що люди «уподібнюються до скотів нерозумних», тоді у людини найбільше розвинені тваринні бажання. Ум тоді наче ходить по смітниках, як безхатько, шукає собі поживи серед недоїдків та відходів.

Але ум має бути повернений до Бога. Неможливо відновити порядок без його участі. Так як Господь посилає Сонце для життя на Землі, так само Боже світло потрібне для життя нашої душі і просвічення нашого уму. Адже часто наш ум є важкий для Божої премудрості, зате коли йдеться про світські речі — він стає кмітливим. Нашим зацікавленням повинна стати Божа мудрість.

Дух смиренномудрості

Людина теперішнього часу часто налаштована на смиренність як на якогось ворога. Мовляв, якщо ти будеш смиренним, тоді тобі почнуть "ходити по голові", де ж твоя гідність, потрібно захищати свою гідність... Але Ісус, цар і владика всього, заповідав нам: «Навчіться від Мене, бо Я лагідний і сумирний серцем». Ось чого ми повинні навчитися від Господа — смиренності. Святі отці завжди наголошували, що без смиренності неможливо здобути жодної чесноти.

Неможливо пояснити смирення словами. Людина доходить до його розуміння тоді, коли починає виконувати заповіді Господні. Смиренномудріє — зброя проти нашого ворога, яким є диявол. Адже у який інший спосіб його можна перемогти? Коли людина починає йому щось доводити, старатися боротися якимись аргументами, то сама не зауважує, як потрапляє у тенета. Сила, що проганяє дияволя — це смиренність. Якось святий Антоній у видінні побачив диявольські сіті, розставлені на землі так, як звіролови наставляють свої. Здивувався і вжахнувся з безлічі тенет і сітей, до котрих якщо б і звір якийсь потрапив, не зміг би визволитись. Так Антонію були показані всі тілесні й душевні пристрасті, якими диявол воює проти нас. Тоді запитав святий Антоній: «Як нам визволитись із сітей цих і не заплутатися в них?». І ангели відкрили йому: «З усіх сітей спасає смиренномудрість; а хто її посідає — той ніколи в ці тенета не потрапляє».

Смирення здобувається працею. Як стати смиренним? Потрібно виконувати заповіді Божі. Смиренність — це правильне і здорове мислення про себе. Якщо прослідкуємо за гордістю, як вона розвивається, то спочатку, перша стадія — це зневага до свого ближнього. Горда людина думає, що вона є чимось кращою за ближнього, тоді вона старається принизити його у своїх думках, а всяке добре діло чи здобуток — друга стадія — починає приписувати собі. «Це завдяки моїм старанням та здібностям», — думає горда людина. Смиренна ж завжди пам’ятає, що вона порох і попіл. Авраам казав Господеві: «Оце я осмілився був говорити до Господа свого, а я порох та попіл...». Коли Авакум приніс Даниїлу поїсти, пророк смиренно промовив: «Ти згадав про мене, Боже, й не покинув тих, що тебе люблять».

Смирення — це великий здобуток, а не втрата, як часто думають у сучасному суспільстві. Смирення не применшує гідність людини, воно її відкриває. Хіба ми не бачили нашого учителя, нашого Господа смиренним? Хто з людей так смирився заради нашої гідності? Святий Авва Доротей казав: «Як дерево, котре приносить рясні плоди, згинає віття додолу, так і людина, яка в своєму духовному житті приносить плоди, стає смиреннішою». Гілки яблуні, що не плодоносять, пнуться вгору, а гілки з рясними плодами нагинаються до землі. Якось один садівник прив’язав каміння до віття яблуні, і наступного року вона рясно зародила. Так само людина, що стане смиренною, почне приносити добрі та корисні плоди. Коли у святого Авви Доротея запиталися, чи боїться він помирати, то він відповів, що так. Тому що боїться за суд Божий, адже одна справа людські мірки, а інша — божественні. Цей благочестивий чоловік, що прожив достойно життя, ніколи не був настільки самовпевненим, щоби сказати, що він уже готовий до суду Божого. Давид каже: «Серцем сокрушеним і смиренним Бог не погордить». Лише у смиренному серці діє Господь, а Божа благодать все більше і глибше заходить у серце людини.

Дух терпіння

Терпеливість — це чеснота. Апостол Петро у своєму Посланні пише: «Не зволікає Господь з обітницею, як деякі вважають це за зволікання, а виявляє до вас своє довготерпіння, бо не хоче, щоб хтось загинув, лише щоб усі прийшли до покаяння». Можливо, теперішня техніка робить людину ще більш нетерпеливою. Ми звикли до миттєвих повідомлень і миттєвих відповідей, швидких замовлень і доставок, навіть додому. В Інтернеті людина миттєво може знайти все, що її цікавить. Але не варто такий спосіб думання переносити на духовну площину.

Людина часто осуджує, бачачи ближнього в грісі, тоді як Бог завжди бачить майбутнє. У цьому проявляється Боже довготерпіння. Скільки часу Господь чекав на навернення апостола Павла. І лише коли Савло став спосібним, щоби прийняти Господа, він навернувся. Матір святого Августина, свята Моніка, молилася 30 років за навернення свого чоловіка і 18 років - за навернення сина. Це справжній приклад терпеливості. Господь вміє розрізняти у людині те, чого ми часто не вміємо, або ж не хочемо розрізняти — гріх і саму людину. Бог відділяє гріх від людини. Довготерпіння Господнє є часом, у якому ми повинні навернутися і змінити своє життя. Тому терпеливість для нас є особливо необхідною.

У своїх «Повчаннях» Авва Доротей пише, як один вельми ревний брат запитав якогось старця: «Чому моя душа прагне смерті?». Старець відповів йому: «Тому, що ти уникаєш скорботи і не знаєш, що майбутня скорбота набагато тяжча від теперішньої». Людина не хоче прикростей, терпінь. Наша натура постійно хоче уникнути страждань. Але якщо, будучи хворим, наше тіло стільки часу потребує на одужання, то так само й душа мусить чекати. Коли людина озброюється терпеливістю, то озброюється великою ласкою Божою. Своїми терпіннями ми можемо заслужити прощення гріхів, великих ласк від Бога, але так само, терплячи прикрощі іншої людини, ми можемо стати спасителями для неї в очах Господніх. Так як Христос своїми муками заслужив нам спасіння, як перші християни своїми життям спасали інших, так і ми терплячи.

У нашому житті є багато нагод, щоби проявляти терпеливість. Для досягнення певного результату ми повинні бути терпеливим. У духовному житті є так само. Диявол дуже не хоче, щоби ми були терпеливими, тому всяко намагається нас вивести з рівноваги. Ми не повинні піддатися спокусі, бо коли диявол побачить, що не може цього зробити, то відходить. Коли маємо таку свідомість, що терпимо для того, аби наша душа очистилася, тоді нам це переносити є легше. Тому просимо у молитві святого Єфрема про духа терпеливості, якого нам так потрібно для духовного життя.

бр. Мар’ян Довганик, І курс

28031


більше...

Читайте також: