ЗАЛИШИТИ ВІДГУК

Виїзна лекція-тренінг семінаристів V курсу в Київській дитячій лікарні №1

Виїзна лекція-тренінг семінаристів V курсу в Київській дитячій лікарні №1
14 14:56 2019 0 коментарів 324 переглядів

Навчання в духовній семінарії – це не лише уроки за партами, але також цікаві виїзні лекції. 13 березня 2019 року Божого, семінаристи V-го курсу КТДС у рамках курсу Душпастирства Охорони Здоров’я, мали унікальну можливість на власні очі побачити, як функціонує Київська міська дитяча клінічна лікарня №1, де наш викладач, протоієрей Віталій Воєца, служить уже понад 12 років медичним капеланом. Такий практичний курс для семінаристів нашої семінарії вже відбувається вчетверте…

Що нас направду приємно здивувало – це наскільки тепло і радісно нас прийняли. Наше ознайомлення з лікарнею почалося із спілкування з Головним лікарем, Юрієм Олександровичем Кожарою, котрий, незважаючи на щільний графік, нас радо прийняв. Пан Юрій розповів, що співпраця медичних закладів і Церкви – це світова практика. Адже настає момент, коли медики зустрічаються із власною безсилістю, усвідомлюють потребу допомоги Божого священика, тому співпраця з о. Віталієм для усього колективу лікарні є неоціненною!

Отримавши дозвіл, починаємо нашу мандрівку. Лариса Григорівна Варнавська (замісник головного лікаря з питань медсестринства) і Тетяна Василівна Корабецька (старша медична сестра) ласкаво погодились нас супроводити, одягнувши нас в халати та бахіли – все згідно з правилами!

Перше відділення, в якому ми побували – це реанімація новонароджених. Тут дбають про дітей, які народжуються, маючи вже певні проблеми. Лікарі роблять все, щоб дітки могли жити, особливо недоношені, вага яких може бути катастрофічно малою, наприклад, лише 650 грам! Їм необхідний повний медичний догляд. Для цього у відділенні є спеціальна апаратура, т. зв. «штучна мамина утроба». Завдяки о. Віталію ми мали можливість отримати навики як уділяти св. Таїнство Хрещення у цих нелегких випадках, та що для цього потрібно знати та вміти. Важливо є дотримуватися таких нехитрих, але практичних правил, щоби в короткий час своїм служінням посприяти скорішому одужанню.

Для себе ми зрозуміли цінність життя людини: одні рятують життя народженої в 6-7 місяців дитини, котра може мати вагу – 680 грам., а інші десь у другому місці під маскою «свободи-вседозволеності» позбавляють їх життя. Сумно…

Наступною зупинкою для нас став операційний блок. Нас радо зустрічає Тетяна Владиславівна, старша сестра операційного блоку. Приємно, що рік тому тут зробили капітальний ремонт. І справді, дуже затишно, бо на стіні висить ікона св. Пантелеймона. Одразу видно ідеальну чистоту. Зрештою це ми бачимо у всій лікарні! Через віконце ми могли безпосередньо спостерігати проведення операції. Ми це бачили вперше, і насправді тепер доцінюєш нелегке та відповідальне покликання лікаря!

Сусіднє відділення – реанімація. Нас зустрічає Микола Володимирович – завідувач відділення.

Тут є дітки під пильною цілодобовою опікою уважних лікарів. Пригадую собі слова батька св. Терези від Дитятка Ісуса, Людовіка Мартена: «Земля корабель тобі, але не житло». Кораблик цих діток переживає шторм, який лікарі, Божі слуги, стараються заспокоїти, аби він міг спокійно плисти далі…

Святе Письмо таке говорить про Покликання лікаря: «Вшановуй належно потрібного тобі лікаря, бо й він існує з Господньої установи: від Всевишнього – здатність лікаря, а й цар його обдаровує. Голову лікаря знання його звисочують, тож і з боку вельмож йому подив належиться» (Сир 38:1-3).

Микола Володимирович розуміє, що лікує тіло, а священики – душу. Він робить все для того, щоб дітки могли повноцінно жити.

Лабораторія – це також відділення дуже важливе. Тут нам розповіли про різні хвороби. Чим швидше їх виявити, тим краще.

У травмпункті християнським привітом нас зустрічає дитячий ортопед-травматолог Олександр Володимирович, котрий пояснює нам всі особливості лікування травм, та що важливо пам’ятати, щоб їх уникнути, наскільки це є можливо…

У залі лікувальної фізкультури зустрічаємо реабілітолога Ганну. Тут діти після операції відновлюють рухові навики тіла. Із ними тут є батьки. У залі вдосталь спеціальних тренажерів, матраців та іграшок. Нам тут найбільше сподобалося.

У відділення травматології при вході бачимо ікону св. Миколая. Дуже гарний ремонт. Приємний запах свідчить про те, що скоро смачненький обід… Однак його готують не в лікарні, цим займається кейтерингова компанія, яка привозить готову їжу для пацієнтів. Віктор Іванович – дитячий травматолог зустрічає нас та провадить у палати, де є дітки з різними травмами. Там і майбутні професійні футболісти, і домашні бешкетники, і просто жертви слизьких вулиць…

Дуже приємно нас здивувало, що Віктор Іванович знає кожну дитину та історію її хвороби на пам’ять. Дай Боже, щоб усі ми так знали один одного!!!

Не забули й те, що ми трохи втомилися і зголодніли. Нам приготували власними силами медсестер та лікарів смачний обід!

Ми поцікавились, що мотивує наших лікарів та медсестер невтомно працювати у лікарні, незважаючи на невисоку оплату праці. І як ви думаєте, що це? Це – праця за покликанням! Наша вдячність і розуміння додає їм сил. Недаремно в Святому Письмі написано, як вже йшлося вище: «Вшановуй належно потрібного тобі лікаря, бо й він існує з Господньої установи» (Сир. 38:1).

На завершення нашого насиченого дня ми відвідали хірургічне відділення. Завідувач Світлана Анатоліївна разом із хірургом Борисом Сергійовичем розповіла нам про особливості праці з дітьми, але також і з їх батьками. У співпраці лікар-пацієнт можна досягти добрих результатів у лікуванні. Також ми мали нагоду відвідати палати і поспілкуватися із пацієнтами та їхніми батьками.

Вкінці нашої мандрівки о. Віталій у лікарняній каплиці преподобного Агапіта (УГКЦ) пояснив нам усі особливості служіння священика в лікарні, відповів також на наші чисельні питання. Власне він нагадав нам одну з тем, що ми мали під час курсу лекцій, а саме – служіння капелана за прикладом «Доброго самарянина», а також що стосується і хворого, і медичного працівника:

  1. Дія – що можу зробити.
  2. Діалог – що можу сповістити.
  3. Присутність – ким можу бути.
  4. Пізнання – чого можу навчитися.

Насправді служіння капелана у лікарні є благодатне, але також має багато викликів. Доводиться багато вкладати, нічого не очікуючи назад (пор. Лк. 6, 35). Велика вдячність милосердному Богу, який цінить та винагороджує усі наші зусилля.

Ми отримали море вражень, багато знань та практичних навичок, і незліченну кількість позитивних емоцій. На завершення дякуємо отцю Віталію Воєці, нашому викладачу та медичному капелану, префекту з навчальної частини о. Роману Островському; усім лікарям, медсестрам та діткам за такий милий прийом та їхнє служіння, за усмішку і радість. На Ваших обличчях сіяє лик Христа. Хай Господь сторицею воздасть Вам у своєму Царстві, але і вже тут, на землі. Многих і благих Вам літ!

бр. Назар Шевчук, V курс

33465


більше...

Читайте також: