ЗАЛИШИТИ ВІДГУК

Відійшов у вічність Блаженніший Любомир. Некролог

Відійшов у вічність Блаженніший Любомир. Некролог
31 23:25 2017 0 коментарів 475 переглядів

На 85-му році життя після важкої недуги до Бога відійшов Блаженніший Любомир, Верховний Архиєпископ-емерит Української Греко-Католицької Церкви.

Блаженніший Любомир народився 26 лютого 1933 р. у Львові. У 1944 р. його сім’я була змушена покинути Україну та невдовзі оселилась у США. Після закінчення духовної семінарії у 1958 р. був висвячений на священика. У 1972 р. одержав ступінь доктора богослов’я у Римі. Цього ж року вступив до монастиря Святого Теодора (монахів Студійського уставу). 2 квітня 1977 р. був висвячений Патріархом Йосифом на єпископа.

Повернувся в Україну у 1993 р. У листопаді 1996 р. призначений єпископом-помічником Глави УГКЦ кардинала Мирослава Івана Любачівського. 26 січня 2001 р. обраний Верховним Архиєпископом УГКЦ. Згодом цього ж року Папа Іван Павло ІІ призначив Блаженнішого Любомира кардиналом Католицької Церкви. У 2005 році Глава УГКЦ переніс свій осідок зі Львова до Києва. 10 лютого 2011 р. оголосив, що йде у відставку з посту Глави УГКЦ, а його наступником було обрано Блаженнішого Святослава. Проте Блаженніший Любомир і надалі вів активне церковне і громадське життя.

Бути Патріархом, бути кардиналом Вселенської Церкви, бути відновником Греко-Католицької Церкви на київських теренах, бути вірним апостолом Доброї Новини, але ціле життя мріяти про те, щоб, насамперед, бути людиною. Відійшла у вічність не просто непересічна постать – у вічність відійшла епоха.

Наша спільнота втратила не лише Засновника, не лише ревного молитовного Опікуна – вона втратила Батька, втратила Наставника, який власним прикладом розпалював вогонь служіння Любові та Миру у мільйонах сердець.

Блаженніший Любомир поєднував у собі лагідність серця, благодать Духа, вміння вислухати, покірну простоту і, разом з тим, його особа завжди випромінювала глибоку мудрість. 

Віримо, що Любомир кардинал Гузар, який за земного життя будував Царство Боже, гуртував людей навколо себе, жив словами «наша надія у Господі», неустанно чуватиме перед Престолом Небесного Отця за нас.   

Відійшов у вічність той, хто вмів любити, той, хто умів співчувати, той хто був ЛЮДИНОЮ.

 «Бути людиною» - мрія одного чоловіка. Він спокійний, мирний, лагідний. Кожне слово сповнене такої глибини. Хто його коли-небудь слухав чи бачив, вже назавжди залишався враженим. Враженим зустріччю з людиною. Яке це багатство - знати таку справжню людину! Ця людина була нашим сусідом, він був завжди поруч. Він приходив, щоб молитися разом з нами, щоб нас благословляти. Він завжди давав мудру пораду. Він був нашим великим заступником. Сьогодні він вирушив у мандрівку до Бога. Того Бога, якого він завжди ставив на перше місце у своєму житті. І вчив всіх нас робити так само. Сьогодні ми отримали свого нового заступника на небі. Сьогодні ми молимось за вас, отче Любомире, щоб Бог прийняв вас до Себе, щоб вічно втішатися спільністю любові. Просимо, отче Любомире, ваших гарячих молитов за нас грішних, щоб ми йшли Вашими стопами до нашого любого спільного Батька, Отця Небесного. Просимо Ваших молитов, щоб Бог зсилав на наш народ Святого Свого Духа, щоб ми навчились жити, бути людьми, любити Бога, любити одне одного.

Вічна пам’ять.

Спільнота КТДС

23437


більше...

Читайте також: