ЗАЛИШИТИ ВІДГУК

В КТДС відбувся день духовної віднови

В КТДС відбувся день духовної віднови
Листопад 04 11:12 2018 0 коментарів 251 переглядів

У суботу 3 листопада 2018 р. Б., у стінах Київської Трьохсвятительської семінарії відбувся день духовної віднови. Перш ніж перейти до коротенького опису духовних наук, скажемо декілька слів про те, що таке день духовної віднови.

У великій мірі життя — це книга, автором якої є кожен із нас. Кожна така «книга» є унікальною. Разом із тим всі є різні за жанром, стилем, формою, кількістю сторінок… Однак, цінність кожної - надзвичайно велика. Попри усю її велич та красу часто буває, що автор невтомно продовжує писати книгу немовби «на автопілоті». Згодом приходить момент усвідомлення, що він не до кінця присутній при написанні. Тому він повертається назад, щоб проаналізувати вже готовий текст, і так рухатися вперед за заданим на початку задумом. Кожен із нас, як той автор, перегортає «книгу» день за днем, наче сторінки. І ми також натрапляємо на ту ж проблему — не до кінця зауважуємо сенс написаного. Вихід аналогічний — зупинитися і проаналізувати вже пройдену кількість сторінок. Такий пункт зупинки називається «днем духовної віднови».

Сьогодні його провадив отець Сава Масник, студит. Перша наука відбулася в контексті сьогоднішнього євангельського уривка (Лк. 8, 16-21). Отець запропонував порозважати над тим, яким є світло нашого серця, а також чим ми живемо кожного дня. Щоб це зрозуміти, слід пізнавати себе та завжди стояти у правді. Адже досить часто ми живемо ілюзіями майбутнього. Уявляємо собі, якими добрими й досконалими ми будемо через певний проміжок часу. Реальність же - дещо інша. Саме тому так важливо усвідомлювати, що я роблю зараз, тобто жити реальністю.

Також дуже важливо бачити стан свого серця, яке є полонене гордістю. Останню можна умовно поділити на два види. Перша - досить примітивна. Вона полягає в служінні самому собі, власній величі. Примітивна, бо людина її не приховує. Її легше виявити, а отже і визволитися від неї. Інша є значно небезпечнішою та підступнішою, адже дуже замаскована. Наприклад, ми ходимо до церкви, молимося, виконуємо правило тощо. Усе виглядає дуже добре. Але попри те, вважаємо себе кращими від інших, гордуємо ними. Ось тут і таїться гордість. Тому пригляньмося до себе та побачмо, яким є наше світло душі — букви й закону, чи світло любові й служіння.

Протягом другої духовної науки о. Сава запропонував звернути свою увагу на власні внутрішні відчуття. Що я відчуваю до ближнього? Інколи переконуємо себе, які ми добрі по відношенню до ближніх. Однак, дуже часто це самообман. Наші відчуття є завжди правдивими, але не правими. Вони - правдиві, бо показують правду про нас. Саме тому так важливо звертати увагу на те, що ми відчуваємо, коли нас хтось скривдив. Це може бути гнів, ненависть, жаль до себе тощо. І тільки тоді, коли зауважуємо духовну недугу, можемо вилікуватися від неї. Отець також розказав, що таке духовне життя. Духовне життя — це життя з Богом, пізнання Його не тільки інтелектуально, а й молитовно. Іншими словами - це означає ходити добре по землі та мати Бога в серці.

У третій завершальній науці о. Сава наголосив на тому, що таке священство та його велич. Згідно з його роздумами, священик характеризується двома простими, але надзвичайно важливими словами: любов та служіння. Також отець цитував слова папи Франциска, які звучать так: «Пастир має пахнути своїми вівцями». Тобто священик повинен бути завжди з людьми, знати їх проблеми, труднощі, співпереживати з ними та разом прямувати до Царства Божого. На завершення отець Сава закликав братів зростати в любові й служінні, як невід'ємних атрибутах християнського та священичого життя.

Після останньої науки отець Єронім Івашків, духівник КТДС, подякував отцю-реколектанту за його мудрі слова та готовність послужити, після чого о. Сава окропив усіх свяченою водою.

бр. Іван Гавриляк, IV курс КТДС

32034


більше...

Читайте також: