ЗАЛИШИТИ ВІДГУК

У семінарії відбулася презентація книги Антоніса Фірігоса «Вступ до історії патристичної та візантійської філософії»

У семінарії відбулася презентація книги Антоніса Фірігоса «Вступ до історії патристичної та візантійської філософії»
Грудень 09 12:22 2017 0 коментарів 876 переглядів

8 грудня семінаристи Київської Трьохсвятительської духовної семінарії мали унікальну можливість послухати відкриту лекцію професора папського Григоріанського університету, професора Східного папського університету, папського Урбаніанського університету, доктора Антоніса Фірігоса, провідного спеціаліста у світі з такої специфічної дисципліни, як «Візантиністика». Ця дисципліна вивчає період розквіту величної Візантійської імперії, яка безперечно є колискою християнства. Цю зустріч зумовила презентація книги професора Антоніса Фірігоса, яку переклав на українську мову о. Степан Угрин. Книга має назву «Вступ до історії патристичної та візантійської філософії».

На вступі до презентації отець-доктор Олег Шепетяк нагадав усім про важливість патрології та патристичної філософії, які неабияк допомагають у розумінні Святого Письма, у кристалізації істини та прийнятті догматів Одкровення. Якщо ми намагаємося сформувати наше українське богослов’я, ми не можемо обійтися без багатогранного підходу Патристичної доби.

Професор Антоніс має неймовірну харизму, що з перших речень запрошує до розважання над конкретною темою. «Ми – пляшки, які вкинуті в море, і невідомо до яких берегів віднесе нас течія», – з такого речення розпочалась неймовірно цікава лекція. Це говорилось для нас і про нас. Пляшки – це ми, а море – це навчання!

У своїй лекції професор Антоніс окреслив важливі та цікаві питання християнського Сходу і погляди на них Отців Церкви. Основними темами цих питань були думки патристичної філософії, такі як: апофатизм, сотворення, людина, гріхопадіння, життя після смерті – есхатологія, спасіння тощо. Подаємо короткий виклад професора щодо цих богословських питань:

Апофатизм

«На думку Діонісія Ареопагіта, Бог перевищує всяке поняття, всякий інтелект, всяке слово, кожну уяву, кожне число. Неможливість присвоїти Богові якесь число належить до визначення, яке християнський Схід називає апофатизмом. У його строго філологічному сенсі, апофатизм означає “говорити за винятком, заперечуючи”… Апофатизм - це почуття. Це почуття здивування, яке зроджується у глибині кожного віруючого, коли той бачить велич Бога…

Діонісій Ареопагіт спробував сформувати мову, яку можна застосувати лише щодо Бога, ставлячи поряд ствердження і заперечення. Ці підходи не є двома різними способами доступу до Божого знання, але є єдиним шляхом. Завдяки одночасному “твердженню, заперечуючи” і “запереченню, стверджуючи” ми намагаємося виражати Того, хто через перевищення всього перевершує будь-яке твердження та заперечення. “Солодке злиття” (як каже Йоан Дамаскин) тверджень та заперечень – це єдина можливість виразити, хоч би таким недосконалим способом, велич Бога!».

Сотворення

«Філософська догма сотворення “з нічого” (ex nihilo) була впроваджена єврейським автором Філоном Александрійським. Християнські автори збагатили цю догму новими конотаціями. Філософська догма сотворення перш за все виключає будь-яку онтологічну спорідненість між буттям із сотвореного світу та його Творцем. Буття Бога Творця не є кількісно вищим від буття сотвореного всесвіту: це не “повнота буття”, як сповідує схоластична філософія. Бог є кількісно іншим. Діонісій Ареопагіт виразив цю якісну різницю через вираз «понадсуттєва сутність» (ousia hyperousios). Хоча Бога можна назвати “сутністю” (ousia), він, належним чином, знаходиться понад (hyper-) сутністю: отже, сутність Бога не є сутністю! Якісний елемент, який відрізняє Боже буття від буття всесвіту, полягає в тому, що Бог несотворений (не мав початку в часі), а світ сотворений (є початим, оскільки походить від небуття). Якісна сутнісна несхожість чинить Бога невимовним: “сутність”, яка передається через сотворені об’єкти, не може виступати третім порівняльним (tertium comparationis) між ними і Богом. Це означає, що через Його сутність (через те, Ким Він є) неможливо отримати жодне аналогічне знання.

Кожне сотворене буття мало початок у часі; але не всі були сотворені однаковим способом. Бог сотворив з нічого (ex nihilo) лише матеріальний всесвіт, який нас оточує: Бог промовляє і все стається. Людина не була сотворена з нічого (ex nihilo). Щоб створити людину, Бог взяв уже існуючу матерію, і після формування людини вдихнув у неї, передаючи їй справжнє життя.

Сотворення – це акт любові».

Шкіряні одежі – гріхопадіння

«Теперішній стан людської природи є станом після гріхопадіння. Вона носить на собі наслідки первородного гріха, який Отці Церкви ідентифікують із “шкіряними одежами” (Бут. 3, 21).

Християнські мислителі різними способами говорили про шкіряні одежі. Великий містик та богослов Оріген, який однак не може відірватися від платонівської філософії, ідентифікує шкіряні одежі з тілом і матерією.

Василій Великий стверджує, що вони відповідають тимчасовості, яка тісно пов’язана з просторовістю, мінливістю та тлінністю.

Для Григорія Нисського шкіряні одежі означають ірраціональність, смертність і сексуальність. Під ірраціональністю розуміємо те, що душа підлягає відчуттям тіла, замість того, щоб бути із ними у ідеальному симбіозі та гармонії.

Шкіряні одежі, будучи Божим творінням, не є поганими, ані не являють собою кару Божу. Вони є виявом Божої любові до людини (Божа філантропія). Шкіряні одежі зодягають людську природу, а, отже, є для неї чужими. У момент смерті шкіряні одежі зникають: від смертності ми переходимо до безсмертя; від тимчасовості до вічності; від важкості тіла до його ангельського легкого і просвітленого стану. І, звичайно ж, сексуальність зникає».

Людина – «Образ і Подоба Божа»

«Бог сотворив на власний образ не частину людини, а цілу людину. Зі свого боку, людина є образом не частини Бога, а цілого Бога. Людина є Божою іконою, тому що, як і Бог, вона була сотворена, щоб любити. Стан буття в образі Божому не призводить до антропоморфізму: він вказує на те, що людина повинна вести божественний спосіб існування (modus existendi), оснований на любові».

Спасіння

«Згідно з думкою Отців, все було створено Богом через задум любовного акту, і тому, незалежно від гріхопадіння, його Син все одно ввійшов би в історію, щоб допомогти людині досягнути обоження, яке вона ніколи не змогла б осягнути сама. Первородний гріх не знищив стану «на образ Божий», а лише притемнив його; він не змінив волю Божу, яка є незмінною, але відтермінував її здійснення та змінив її спосіб.

Логос Божий, ікона невидимого Бога Отця, ставши плоттю, явився через найвищий акт любові… Логос Божий, воскрес на третій день, згідно з Писанням, вознісся на небо, де сидить у славі праворуч Отця.

Вознесіння Христа на небо є основою Спасіння людини. Зазвичай, говорячи про Спасіння, зосереджуються на сходженні Логоса Божого до нас, на те, що Він став справді людиною, подібною до нас [в усьому], крім гріха. Однак не береться до належної уваги інший вагомий і надзвичайний факт – джерело захоплення і гордості: вихід людської природи на небо».

Есхатологія

«У представленні християнської антропології Максим Ісповідник, поєднавши платонівську теорію (яка ставить людське буття в ідеальний стан) із арістотелівською (для якої людське буття полягає у своїй природній сутності), перевершив їх обидві. Логос людини вміщає у собі як обмежений стан сотворіння, так і вихід із цього виміру в напрямку до виміру безкінечного і несотвореного… І це можливо здійснити вже тут на землі: довіривши власне буття під заступництво Любові, кожна людина здатна поринути у Любов Бога і поєднатись із Ним, здатна виразити своє правдиве буття, який Григорій Назіянський визначає як “живу істоту, яка прямує до обоження” (zoon theooumenon, PG 36, 632 В 8-10)».

Під кінець лекції та презентації книги брати-семінаристи мали змогу поставити запитання, що стосувалися патристичної філософії.

Висловлюємо щиру подяку ректорату семінарії за таку унікальну можливість доторкнутись до вічно живої патристичної думки з відомим спеціалістом у цій сфері.

Дякуємо професору Антонісу Фірігосу за надзвичайно захоплюючу лекцію і презентацію книги, які продемонстрували нам глибину і багатство святоотцівської традиції та думки.  

бр. Владислав Ігнатюк, V курс

26695


більше...

Читайте також: