ЗАЛИШИТИ ВІДГУК

«Преподобний отче Андрею, моли Бога за нас!»

«Преподобний отче Андрею, моли Бога за нас!»
23 11:30 2018 0 коментарів 204 переглядів

У середу, 21 березня, спільнота Київської Трьохсвятительської духовної семінарії під проводом отців-настоятелів молилася величне богослужіння Великого посту – Утреню з великим покаянним каноном преподобного Андрея Критського.

Канон Андрея Критського - унікальне богослужіння, яке свята Церква молиться впродовж першого тижня Великого посту (частинами), а п'ятого тижня в середу ввечері - повністю, творячи доземні поклони, яких є приблизно 250. 

Довідка:

АВТОР ВЕЛИКОГО КАНОНУ

«Великий канон написав святий Андрей Критський. Хто він і як служив для Церкви? Святий Андрей походив із Дамаска в Малій Азії. У молодому віці пішов на прощу до Єрусалима і там у 678 р. вступив до монастиря святого Сави. Своєю побожністю й бистрим умом звернув на себе увагу єрусалимського патріярха Теодора, який узяв його за секретаря. Святий Андрей брав участь у Шостому Вселенському Соборі в Константинополі. Після Собору був якийсь час дияконом при Церкві святої Софії в Царгороді й опікувався сиротами. А потім царгородський патріярх висвятив його на архи­єпископа міста Гортини на острові Криті, тому і зветься він Критсь­кий. Рік його смерти невідомий. Одні автори подають 712 рік, інші – аж 740. Наша Східна Церква вшановує його пам'ять 4 липня.

Святий Андрей Критський знаний як відомий проповідник, церковний письменник і поет. Він писав церковні гімни, стихири і передусім канони. Серед них на першому місці – Великий канон».

ЗНАМЕННІ РИСИ ВЕЛИКОГО КАНОНУ

«Цей канон має назву великого не тільки через великий обсяг, бо має аж 250 тропарів, але також через глибокі думки, великий дух покути та морально-аскетичне значення. Протяжний і сумний спів ірмосів і тропарів канону в злуці з поклонами надає цілій відправі глибокого покутного духа. Тому слушно каже синаксар цього дня, що він "справді найбільший серед усіх канонів", та що він "настільки гармонійно укладений, що здатний зм'якшити й найтвердішу душу, зворушити її і спонукати навернутися до добра". Уже початкові тропарі канону створюють у душі поважний і моли­товний настрій: "З чого почну оплакувати пристрасного життя мого діяння? Чи добрий початок дам, Христе, нинішньому риданню? Але як милосердний подай мені відпущення гріхів". "Прийди, окаянная душе, прийди разом із плоттю твоєю, Творцеві всіх сповідайся, покинь, нарешті, колишню нерозсудливість і Богові принеси сльози свої у покаянні" (Перша пісня).

Добрий чи злий приклад має на кожного з нас великий вплив, тож святий Андрій наводить різні приклади й події Святого Письма Старого й Нового Завіту, від Адама й Єви аж до Христового Возне­сення. На тих прикладах і подіях, наче на канві, снує він історію падіння, навернення та жалю кожної душі. "Я всі оповів тобі, моя душе, – каже він у 8-ій пісні, – повчальні приклади із Старого Завіту. Наслідуй боголюбиві діяння праведних, гріхів же людей лукавих бережися". А відтак у дев'ятій пісні: "Щоб зворушити тебе, душе, приведу тобі приклади з Нового Писання. Отож наслі­дуй праведних і цурайся неправедних. Умилостив Христа молит­вами, постом, чистотою і говінням".

Події Святого Письма проходять перед очима нашої душі, наче на екрані, і кожну з них вона глибоко переживає, наче частину власного життя: "Благаю Тебе, як розбійник – пом'яни мене, плачу гірко, як Петро – прости мені, кличу, як митар, сльози проливаю, як блудниця – прийми моє ридання, Спасе, як колись хананеянки" (Восьма пісня). "Подібно як Давид, послизнувся я, упав у бруд та осквернився, але й мене омий, Спасе, сльозами" (Друга пісня).

Розкаяна людина відчуває свій близький кінець і Божий суд перед дверима та боїться заслуженої кари: "Наближається, душе, кінець, наближається, а ти не дбаєш, не готуєшся, час бо скоро­чується – пробудись, суддя вже близько, біля дверей. Як сон, як цвіт, минає життя – нащо марна суєта?" (Четверта пісня). "Колись Господь післав дощем вогонь, що спалив нестямне безза­коння содомлян, а ти, душе, розпалила вогонь геєнський і в ньому будеш спалена" (Друга пісня). "Помилуй, благаю Тебе, Господи, помилуй мене, коли прийдеш з ангелами Своїми віддати по справед­ливості за їх діяння" (Третя пісня).

Можна б сказати, що кожний тропар канону – це щирий діялог будь-кого з нас зі своєю душею і своїм Творцем. Великий канон – це наче детальний передсмертний іспит совісти та щира сповідь із цілого життя кожної розкаяної душі: "Нема в житті гріха чи діяння, ані зла, де я не згрішив би, Спасе, умом і словом, бажанням та наміром – і думкою, і діянням згрішив я, як ніхто ніколи" (Четвер­та пісня). "Сповідаюся Тобі, Христе Царю, згрішив я, згрішив я, як колись браття коли продали Йосифа – плід чистоти та невин­ності" (П'ята пісня). "Тайну серця мого відкрив я Тобі, Судді моєму, поглянь на мою покору, поглянь на мою скорботу, та вислу­хай мій суд нині і Сам помилуй мене як милосердний, отців Боже" (Сьома пісня)».

Джерело: «Пізнай свій обряд»  о. Юліан Катрій, ЧСВВ

27909


більше...

Читайте також: