Празник Воскресiння Христового у Київськiй семiнарiї

Празник Воскресiння Христового у Київськiй семiнарiї
Квітень 28 16:13 2019 коментарів 1348 переглядів

Сьогоднi, 28 квiтня, Київська Трьохсвятительська семiнарiя разом з усiма християнами схiдного обряду увiйшла у торжественний празник Воскресiння Христового. Тралицiйно, брати-семiнаристи, отцi-настоятелi та преподобнi сестри роздiлили радiсть святкування iз численними парафiянами храму Пресвятої Трiйцi.

Божественну лiтургiю очолив прот. Петро Жук у спiвслужiннi з отцями Iнокентiєм Волошином, Андрiєм Дорчаком, Єронiмом Iвашкiвим та Юрiєм Косачом. Опiсля лiтургiї брати-семiнаристи попровадили гаївки, до яких долучилися парафiяни - вiд найменших до найстарших.

Кожного року ця подія зачіпає усіх без винятку людей. Кожен чує радісний оклик “Христос воскрес”, кожен смакує пасхальний хліб, агнець та інші небуденні страви, кожен у міру своїх можливостей долучається до всесвітнього торжества; єднається сім’я, зустрічається родина, кожен хоча б на один день змінює свій ритм життя. Проте чи кожен проникає у суть Господнього Воскресіння? Чи намагається зрозуміти, що за подія сталася цієї таїнственної ночі в Єрусалимі? Подія, яка так нажахала мироносиць, що їм було не просто що-небудь сказати.

Безсумнівно для людей віри воскресіння є вирішальною точкою. Чи Ісус лише жив у минулому чи живе у теперішньому – це залежить від воскресіння. У “так” і “ні” цього питання йдеться не про окрему подію з ряду інших, а про постать Ісуса як таку. Рудольф Бультман заперечував віру у воскресіння, стверджуючи, що “така дивовижна природна подія як оживлення мертвого” не має для нас екзистенційного значення. Звісно, якби Христове воскресіння було лише одним із інших, йому подібних випадків (як, наприклад, воскресіння сина вдови з Наїну, дочки Яіра чи Лазаря) нічого б кардинального в світі не сталося, Ісус мав би рано чи пізно померти, як і ті, кого він воскресив.

Натомість ми побачили щось зовсім інакше. Ісусове воскресіння є понад закони життя і смерті, воно повністю перевершує вимір людського буття і таким чином вже не стосується тільки минулого, а є універсальною подією, що дарує людству майбутнє. Це майбутнє у якому смерть буде повністю поглинута життям. У ньому все наше життя, наше щодення, наші страждання, наші поразки і перемоги віднаходять істинний сенс. Тому влучно пише Йосиф Рацінґер (Венедикт XVI): “Воно [воскресіння] є подією історії, яка разом з тим сягає за межі історії… Воскресіння ми могли б вважати … чимось на зразок радикальної ‘вирішальної переміни’, де відкривається новий вимір життя, людського буття”. Власне тому Воскресіння є основою християнської віри, про що говорить апостол Павло: “А коли Христос не воскрес, то марна проповідь наша, то марна й віра наша. І ми являємося неправдивими свідками Бога, бо свідчили проти Бога, що воскресив Христа, якого він не воскресив, якщо не воскреснуть мертві. Бо як не воскреснуть мертві, то і Христос не воскрес” (I Кор. 15, 14-15).

Таким чином, бути християнином – це означає очікувати воскресіння мертвих. Яким ж має бути це очікування? Іншими словами, до чого мене спонукає подія Ісусового воскресіння? Насамперед до радості. Але не до проминаючої радості, яку нам пропонує сучасна індустрія розваг, а до радості у Святому Дусі, що є Божим даром. Плекати цю радість у нашому житті не легко, адже кожного дня ми зустрічаємо досвід болю і страждань. І не лише особистого, усе наше суспільство глибоко вражене політичними, економічними і соціальними викликами. Лише у світлі Ісусового воскресіння усі ці страждання набувають свого сенсу, бо, якщо страждаємо разом з Ним, то разом з Ним і прославимося (пор. Рим. 8,17). Власне тому наша радість має бути не швидкоплинною емоцією, а постійним станом – причастям Христового воскресіння. До цього нас закликає і четверта пісня Канону воскресної утрені: “Богоотець Давид перед отіненим ковчегом граючи веселився; ми ж народ Божий, святий, прообразів здійснення бачивши, веселімся у Бозі, бо воскрес Христос, як всемогутній”.

Подібним чином сьогодні святкувала Христове воскресіння і спільнота Київської Трьосвятительської семінарії. На воскресній утрені і Божественній Літургії брати разом з парафіянами храму Пресвятої Тройці величними піснями виявляли радість з нагоди Пасхи. Опісля відбулося освячення артоса, пасок, агнця і молочних страв. Окрім цього, особливим чином усі присутні веселилися під час гаївок, які підготували семінаристи. Таким чином, після довготривалого підготування, Київська семінарія зустріла воскреслого Христа.

бр. Любомир Дмитришин, I курс