ЗАЛИШИТИ ВІДГУК

Ось так ми вчилися пекти просфори!

Ось так ми вчилися пекти просфори!
11 09:40 2019 0 коментарів 162 переглядів

Слово просфора (грец. «προσφορά») означає приношення. Так ранні християни називали хліб, вино та інші продукти харчування, які вірні приносили на Богослужіння. Частина хліба і вина ставали Євхаристією. Решту споживали на агапе – вечері любові. Пізніше агапе була відділена від Літургії. Тому для Євхаристії приносили хліб, який називався просфора. Тобто ця назва закріпилася виключно за хлібом, який на Літургії ставав Тілом Христа. 

Як виявилося пекти просфори – справа досить відповідальна і далеко не легка. Так висловлювалися учасники парафіяльної катехитичної школи, адже з Божою поміччю, та з благословенням протоієрея Петра Жука, мали нагоду повправлятися у цьому доброму ділі, а відбулося це цієї суботи. У цей день із нами своїм досвідом ділився семінарист VI курсу – бр. Дмитро Хопта, який вже не перший рік випікає просфори, забезпечуючи ними парафії Київської Архиєпархії. Розпочали ми від самого початку, від замішування тіста, та десятків запитань, на які нам радо відповідав Дмитро. Процес надзвичайно цікавий та захоплюючий, адже за ним навіть не помічається як спливає час. Поки наше тісто викисало, ми не гаяли часу, а скористалися ним на повну. Хлопці вправлялися у майстерності прислуговування при престолі, і ще раз собі пригадали про важливий обов’язок, який взяли на себе. Наші дівчата прикрасили катехитичний клас, але цього разу вже весняними мотивами, а дорослі, за цей час, скористалися чудовою нагодою переглянути фільм про важливість посту в житті християнина. 

Коли наше тісто підійшло до потрібних кондицій, ми радо продовжили, щоб завершити розпочате діло до кінця. Кожен із учасників зустрічі, від наймолодшого і до найстаршого парафіянина, зробив свою власну просфору, яку ще тепленькою взяв у свої руки, щоб потім принести її до своїх домівок, до рідних, та разом із ними спожити. Окрім випікання просфор, ми також чудово поспівали пісень під гітару, за що щиро дякуємо бр. Ігору Дмитришину. Нехай цей день буде гарним спогадом для нас усіх і великою вдячністю за те, що можемо разом збиратися та творити багато добрих діл на ще більшу славу нашого Творця! Дякуємо усім, хто був з нами та своєю присутністю вчинив це свято справді чудовим!

семінарист IV курсу КТДС – бр. Іван Гавриляк
семінарист V курсу КТДС – бр. Михайло Крамар

33409


більше...

Читайте також: