ЗАЛИШИТИ ВІДГУК

Медіа про освячення семінарійного храму

Медіа про освячення семінарійного храму
Жовтень 04 11:21 2017 0 коментарів 153 переглядів

21 вересня у газеті "Київська правда" було опубліковано статтю про освячення семінарійного храму "У Княжичах відкрився храм Пресвятої Трійці". Подаємо текст цієї статті на нашому сайті.

У Княжичах відкрився храм Пресвятої Трійці

Цими вихідними відбулося освячення новозбудованого храму Пресвятої Трійці Київської духовної семінарії у селі Княжичі Броварського району. Чин освячення провів Блаженніший Святослав, глава і отець Української греко-католицької церкви. А її настоятелем став ректор семінарії, протоієрей Петро Жук.

 Семінаристи і священики у Княжичах чекали на цю подію близько семи років. А от якщо подивитися глобальніше, то увесь духовний світ Української греко-католицької церкви десятки років мріяв про відродження богословського центру в Правобережній Україні.

«Історія нашої Київської семінарії дуже цікава, не вповні вивчена. Ми знаємо, що від початків християнства в Київській Русі наші монастирі, єпископські осідки, наші храми завжди були світочами науки й культури. В цих осередках кувалася тотожність, самобутність українського народу. В часи, коли наша земля була розділена між різними імперіями, її ділили на Правобережну і Лівобережну, наші владики, мої великі попередники, дбали про виховання й освіту, зокрема про освіту майбутніх священиків, які мали йти в народ і допомагати йому витримати все до кінця в Божому Слові, силою Святого Духа знайти спасіння і увійти у воскресіння», - зазначив настоятель УГКЦ Блаженніший Святослав.

У 1626 році на різних соборчиках Київської митрополії Йосиф Велямин Рутський намагався дбати про духовенство, прагнучи заснувати латино-слов'янську колегію, яка виховувала б майбутніх священиків. Семінарія пов'язана з іменами Київського митрополита Льва Шептицького та Ясона Смогоржевського. У1776 році навіть чужа держава визнала і створила окремий декрет-конституцію про Київську семінарію.

Із 1780-х будинок Київської семінарії розташовувався у Радомишлі. Там він і понині, тепер у ньому середня школа. Місцеві люди пам'ятають, що на подвір'ї семінарії митрополити будували кафедральний собор Пресвятої Трійці. Але вони не встигли цього зробити, бо 25 березня 1839 року Українську церкву ліквідували. Жителі пригадують, що її фундаменти проіснувати до 1930 років минулого століття. Під час сталінських чисток їх розібрали.

«Нині здійснюються мрії великих київських митрополитів – великих будівничих хранителів душі українського народу». – наголосив глава УГКЦ.

У 2010 році Блаженніший Любомир разом з екзархами вирішили відновити цю древню семінарію. Першим кроком до цього було створення у Княжичах семінарійного передшкілля. А 2011-го духовний провід Церкви вирішив відновити повноцінну духовну семінарію для всієї Київської митрополії. Відтак створили її для центральних, східних, південних регіонів нашої країни та Волині.

На освяченні новозбудованого храму було багато єпископів та екзархатів, ректорів, священиків, які приїхали з різних куточків як України, так і світу. Були тут зокрема представники з Донецького екзархату, Луцького, Одеського, Харківського, а також єпископ Едмонтонський, екзархи Франції, Швейцарії та країн Бенілюксу. На свято завітали й депутати, представники сільської ради, жителі та гості села.

Серед поважних запрошених був і депутат Київської обласної ради Олег Кищук. З будівництвом храму його пов'язує своя історія. Рік тому, дізнавшись про розбудову храму та семінарійного комплексу, він запропонував власну допомогу. Поспілкувавшись з ректором семінарії, протоієреєм Петром та депутатом Княжицької сільської ради Дмитром Івановим, в окрузі якого і розташований храм, вирішили прокласти асфальтовану дорогу до церкви. Без зволікань депутати знайшли організацію, яка створила проект, і роботи розпочалися.

Олег Кищук та Дмитро Іванов дотримали свого слова і під егідою особистої програми «Не словом, а ділом» посприяли появі біля храму цивілізованої нової дороги. До слова, у Княжичах – це перша дорога з тротуаром, а для села це надважливо. Адже більшість нещасних випадків відбувається у сільській місцевості саме тому, що немає тротуарів.

За час будівництва храму обидва депутати стали опорою у вирішенні і багатьох інших питань, тож за меценатські справи їх відзначено грамотами Блаженнішого Святослава, глави і отця Української греко-католицької церкви.

Заслужені подяки отримали священики, представники громади Княжичів і місцевих еліт. Щиро дякували і великим друзям та доброчинцям - родині Оверків із Канади - і за фінансову, і за моральну підтримку.

Такі блага цивілізації, як хороші й безпечні дороги, нині мають бути не розкішшю, а нормою. На жаль, наша держава, а точніше її очільники не спроможні дати людям найнеобхідніше. Ректор Київської духовної семінарії, а тепер і настоятель храму Пресвятої Трійці, протоієрей Петро Жук каже:

«Нам бракує розуміння, що дуже багато залежить від активності громади. Ми маємо вірус, який вплела нам радянська система: хтось за нас має щось вирішувати. І той вірус ще надзвичайно сильний. Ми думаємо, що якісь політики чи Президент мають поліпшити наше.

Але за краще життя, як показав Майдан, потрібно боротися. І цю боротьбу слід починати з найменшого. Зі сміття й безвідповідальності, з хамства у своєму житті, родині, громаді, серед сусідів, зрештою бути відповідальними за свою державу. Ми не можемо чекати, що хтось за нас щось зробить!»

Тому і Олег Кищук і Дмитро Іванов – це ті люди, які слугують прикладом для кожного депутата і кожного громадянина. Вони скористалися своїм правом бути відповідальними перед виборцями, перед громадою, яка довірила їм право бути депутатами, представляти народ у владі.

Олег Кищук каже: «Не варто чекати, доки чиновники прийдуть і зроблять. З ними хоча б не втратити й того, що маємо. У Княжичах ми розпочали розбудову доріг і це тільки початок. Разом з Дмитром Івановим робитимемо цю справу й багато інших хороших речей, нагальних для громади села».

Наостанок хочу поділитися з читачами інтерв'ю з настоятелем нового храму отцем Петром Жуком.

Ми часто нарікаємо на нашу владу, що вона злочинна, корупційна,   обкрадає нас. Але самі нечасто робимо щось задля позитивних змін. Але далі розмов справа не йде, і ми знову терпимо. Чому?

- Таким чином ми виправдовуємо власні гріхи. Мовляв, якщо вони так роблять, то чому я не можу не зробити. Дуже часто ми заслуговуємо на те,що маємо. Нам владу не прислали з космосу, посадовці не прилетіти з іншої країни. Вони - плід того мислення, того стану, який закладений в нас. Якщо ми хочемо це змінити, як часто каже Блаженніший, ми мусимо міняти себе.

Хочу попросити благословення для нашої молоді, щоб вона стала фундаментом української держави - процвітаючої, потужної. Бо, на жаль, нині багато молодих людей прагнуть поїхати за кордон вчитися, аби потім і залишитися там, бо не бачать вони майбутнього і перспектив в Україні.

- Тяжка ситуація. Треба говорити правду про такі справи. Тяжкий хліб заробітчанства . І тяжкий хліб - жити й розвиватися на чужині. Ці люди мають колосальну внутрішню потребу України. На Батьківщині треба жити з вірою, бо без віри дуже тяжко. Владі слід повертатися лицем до людей, тоді спільно ми змінимо цю ситуацію. З практики знаю, що є люди й на місцевому рівні, як. скажімо, депутати Олег Кищук і Дмитро Іванов, які справді хочуть щось зробити світле й добре. Нам потрібно об’єднуватися не тільки в соціальних мережах, а й у реальному житті. Починати викошувати бур'яни і тоді узбіччя будуть не гіршими, ніж у європейських країнах. Варто ставати законослухняними, починаючи з поведінки на дорозі і закінчуючи чесністю й справедливістю у бізнесі. І тоді ніхто з такої країни не захоче тікати.

Щоб ви хотіти побажати жителям України?

- Звісно, миру! Колись ми думали, що маємо його. А в одну секунду: коли втратили той мир, одразу зрозуміли його цінність. Бажаю, щоб ми були відповідальними як за мир, так і за війну, тому що її спричинили люди. І дуже часто наша поведінка спричиняє або добро, або зло. Тому за миром і за любов'ю одне до одного я додав би нам і відповідальності одне за одного, за долю свого селища чи міста, за долю своєї громади, за долю своєї церкви, за долю всієї України.

З відкриттям богословського центру Княжичі й Київська область здобули не просто потужний виш і осередок духовності, а й можливість отримати віру, розуміння багатьох життєво важливих моментів і ситуацій, невичерпне джерело мудрості.

Юлія Логвинюк 

 

25856


більше...

Читайте також: