ЗАЛИШИТИ ВІДГУК

9 днів до освячення храму

9 днів до освячення храму
07 20:08 2017 0 коментарів 80 переглядів

Сьогодні ми вшановуємо 33-річчя з дня смерті великого сина українського християнства Патріарха Йосифа Сліпого. Що пов'язувало цього непересічного діяча з Києвом? На перший погляд, у Патріарха мали б залишитись не надто приємні спогади про це місто, адже, проїжджаючи, вже ув'язненим 12 квітня 1945 року через Княже місто, йому навіть не дозволили відвідати Софійський собор, святиню перед якою, Блаженніший Патріарх відчував особливий трепет. Київ був неначе мостом. Спочатку, він показав Патріархові мрію – Софію Київську, заклав у його серці фундамент ідеї створення Київської об'єднаної Церкви (у тексті заповіту Блаженніший послуговується йменням «Київський патріархат»), але одразу згодом кинув його у роки випробування віри та важких поневірянь. Через більше, ніж десяток років незламний Патріарх, повернувшись до «мосту», з якого раніше бачив собор Святої Софії, навіть, коли на обрії замайорів собор св. Петра, велет Духу писав:
„Я навіть у душі не думаю виходити з Радянської України, але хочу тільки добитись права Греко-католицької Церкви, яке вона вже мала в Радянському Союзі до 1946 р. і яке право належиться їй на основі Конституції, а нині воно потоптане!.. скажу отверто, що зовсім не збираюся виходити, хіба під конвоєм, як німий свідок Церкви, що мовчить" /Лист в ізоляторі, Київ, Короленка 33: 14.ІІ.1961/.
Саме в Києві Блаженніший Йосиф бачив осердя української Церкви: не у Львові, не Римі, не в Москві, а тут, на Київських горах повинна закріпитись майбутня Українська Церква. Зворушливими словами про український Єрусалим відгукається кардинал Йосиф Сліпий у своєму «Заповіті»:
І серед отих видінь, що виникають перед моїми очима, бачу престольний град Київ на моїй рідній Землі. На прощання мовлю до нього словами Одкровення: „Знаю діла твої, і труд твій, і терплячість твою, і що не можеш переносити злих; і ти випробував тих, що звуть себе апостолами, а не є ними, і знайшов їх ложними: і терплячість маєш, і страждав заради імени мого, і не знемігся..." (Одкр 2, 2-3). То ж Голос Господній звістує тобі: „Здвигну світильник твій..." (Одкр 2, 5) А я, твій Син, прощаюся з тобою: „Світися, світися", наш Єрусалиме, і повстанеш у давній славі твоїй!
***********************
Оце моє видіння, Дороге моє Духовне стадо, переповідаю вам і передаю вам як Напуття у вашому паломництві!

Поховайте мене в нашому Патріяршому Соборі Святої Софії, а як воплотиться наше видіння і постануть на волі наша Свята Церква і наш Український Нарід, занесіть мою домовину, в якій спочину, на рідну Українську Землю і покладіть її у храмі Святого Юра у Львові, біля гробниці Слуги Божого Андрея. Вмираю і відходжу з цього світу як той, кого він, Сл. Б. Митрополит Андрей, Глава нашої Церкви, владою своєю покликав на Екзарха Великої України. Якщо такою буде воля Божа і бажання Українського Божого люду, складіть мою домовину в підземеллях оновленого Собору Святої Софії. В підземеллях Київської тюрми мене довгими роками мучили, коли я був живим, в підземельній гробниці оновленого Собору Святої Софії Київської спокійно спочив би я, коли буду плоттю померлий!
Хоча ще немає оновленого Собору Святої Софії Київської, проте вже скоро завершаться приготування до освячення семінарійного храму Пресвятої Трійці. Впевнені, що Блаженніший Йосиф споглядає нас із Небесного Царства і стримано посміхається, бачачи як ми кроками виконуємо його Заповіт.

24859


більше...

Читайте також: