ЗАЛИШИТИ ВІДГУК

16 днів до освячення храму

16 днів до освячення храму
31 17:36 2017 0 коментарів 71 переглядів

#КТДС #16_днів_до_освячення_храму #першопрохідці
Григорій Березюк

- Ви не думали ніколи про те, як це поступити у навчальний заклад, про існування якого ви дізнались тиждень тому? Який навіть не має аудиторій? 

Тоді ще випускник НТУУ "Київський політехнічний інститут", а тепер отець Григорій Березюк – випускник Київської Трьохсвятительської духовної семінарії, священик Київської архиєпархії УГКЦ розповідає про свої перші кроки до сповнення священичого покликання:

«Коли виникли думки про вступ до семінарії, то чомусь думав про Тернопільську семінарію. Можливо тому, що мав досвід спілкування з отцями, вихованцями саме того закладу. Мене притягувала як духовність, так і оте «бути людиною» в усіх обставинах, які Господь посилає. Київської семінарії, взагалі, в планах не було. Коли наважився поділитися думками з парохом, то у відповідь отримав скерування до новоствореної семінарії, тут, у Києві. Було, водночас, приємно (бо поруч) і страшно (бо щось цілковито нове).

Після вступних іспитів ми поїхали подивитися на те місце, де розташована загадкова нова семінарія. Простий житловий будинок. Паркан, що зарослий диким виноградом. Невеликий город, зі ще незібраним урожаєм попередньої господині. Звичайна домашня кухня з великим столом в центрі. Жодної навчальної аудиторії. Все це не викликало думок про тотожність будівлі із навчальним закладом. А вже через півтора місяця мав розпочатися навчальний процес. Кожен, хто те бачив, повинен був мати велику довіру до Бога і до Його задуму стосовно себе. 

Всупереч невірі багатьох, навчання, хоч із невеликою затримкою (початок жовтня), проте, все-таки розпочалося. Після лекцій, що були в першій половині дня, ми мали вдосталь роботи як в будинку, так і на території. Власне в праці було видно від початків, хто ким був, а з часом можна було прослідкувати й позитивні зміни кожного. Кожен ділився тими талантами, якими Бог обдарував. Це були незабутні часи. Кожен був різний по-своєму, але всі прямували в одному напрямку. 

Молитовне правило для багатьох було новим і часто зовсім невідомим, тож доводилось постійно вчитись. Дякувати Богові, в нас були гарні вчителі тієї справи і ми були здібними учнями. Ми розуміли, що знаходимося на етапі створення семінарії, і як ми запровадимо, так і в надалі розвиватиметься життя спільноти. Хотілося, щоб все було ідеальним, але не завжди вистачало сил до того найвищого рівня. 

Першого року наш курс був і найстаршим, як і всі роки нашого навчання, але, водночас, і наймолодшим, бо був єдиним. 

Упродовж перших двох років навчання до десяти разів думав покинути спільноту. На такі думки впливали різні обставини: неприйняття мого вибору в родині, висока планка щодо навчання та формації семінаристів, нерозуміння настоятелів. Було багато всього й різного. Але Господь мав інші плани щодо мене З кожними труднощами Бог давав і мудрості. Зараз я вже священик і щасливий в цьому».

Медіа-центр КТДС

24764


більше...

Читайте також: