ЗАЛИШИТИ ВІДГУК

15 днів до освячення храму

15 днів до освячення храму
01 15:06 2017 0 коментарів 63 переглядів

#КТДС #15_днів_до_освячення_храму #першопрохідці

Сергій Підтілов

Волонтер СДМ, місіонер Казахстану, працівник Карітасу та катехизатор дітей, викладач Школи християнського життя у Мелітополі, Запоріжжі. Майбутній учасник проекту «Рік для Ісуса» – для того, щоб присвятити рік для євангелізації та служінню на місіях, а тоді, коли вперше зайшов у стіни семінарії – ще простий хлопчина з Донецька, колишній монах, який шукаючи Бога, прийшов до щойно відновленої Київської семінарії. Сьогодні до вашої уваги ділення ще одного студента-першопрохідця, донеччанина брата Сергія Підтілова.

«Думки стосовно семінарії були ще у дев’ятому класі, коли почав ходити до церкви в рідному Донецьку, але опісля, якогось особливого бажання не було, я відкидав ці думки, думаючи, що це нецікаво, що загалом – це нудно бути священиком: стоїть, невідомо що молиться там собі, словом, важко було тоді знайти щось цікаве. Ще не мав глибокого розуміння служіння. З часом вирішив, що хочу шукати Бога, бути з ним, пішов до монастиря на деякий час. Цікаво, що, до того як йти до монастиря, парох сказав мені: «Якщо це не буде твоєю дорогою – я дам тобі рекомендацію і підеш до семінарії». Моєю головною метою було бути з Богом, усвідомлював відповідальність священства.

Одного разу, після виходу з монастиря, працював з парохом на городі, а той мені знову нагадав про семінарію. Тоді, пригадую подумав, що Бог ПРОПОНУЄ через різних людей, через різні обставини. Бог же ж не бажає поганого J. Якщо він так багато разів пропонує, а пропонує він тільки те, що є для мене добром – то напевне варто погоджуватись.

Спочатку думав йти до Дрогобицької семінарії – парох хотів, щоб я поступав до Івано-Франківської, а коли запитали владики (кир Степана, екзарха, тоді ще Донецько-Харківського екзархату – прим.) – він поблагословив навчання у новій семінарії – Київській. Все відбувалось дуже швидко: збір документів, від’їзд до семінарії, відчував, що Бог провадить мене. Коли я їхав сюди, не знав нічого про приміщення, але, побачивши – сприйняв нормально. Я з Донецька і у нас при парафії все було у стані розвитку, тож мені навіть це сподобалось, особливо те, що спільнота була маленькою і дружною. Завжди міг поговорити на різні теми з отцем @Олегом Олексою, префектом, він завжди давав добру пораду. З часом, після розвитку семінарії, побачив, що умови змінюються на краще, проте втрачається відчуття родинності, хоча, схожі ситуації, мабуть, у всіх великих навчальних закладах.

Не відчував ризику – відчував впевненість у Божій Волі. Перший рік був дуже благодатним для мене, допомагала монастирська формація. Був щасливим. Приходив Блаженніший Любомир, мали нагоду поставити йому різні питання, у кінці року мали зустріч з Блаженнішим Святославом. Те, що був на своєму місці, сповідь, мир у серці – робило мене щасливим. Пригадую, коли ми ходили до лісу годувати безпритульних собачок, місцеві жителі охрестили нас «грінпісовцями» (посміхається). Намагався бути правдивим, бути собою та бути правдивим християнином. Розвивався. У семінарії зрозумів, що все налагоджується, коли намагаєшся жити з Богом, як головним орієнтиром.

Батьки не надто зраділи, коли я повідомив, що йду до монастиря – коли ж я сказав про семінарію, звісно, що мама зраділа. Мама казала, що врешті я став самим собою. Спочатку батьки не ходили до церкви, але згодом, навернулась мама, коли буваю вдома, ходимо на вечірню з племінницею, більше того, з часом, навіть сестра пішла до Причастя.

Семінарія навчила мене приймати людей та завжди пам’ятати заради кого я тут був і заради Кого я живу. Все змінюється, якщо перебуваєш у Божій Благодаті. Якщо шукати правдивого єднання з Богом, то буденність не є такою страшною і, пробачте за тавтологію, буденна буденність, насправді стає цікавою. Тут Бог вів мене. Головне – довіритись, розправити крила і летіти, а Бог буде твоїм вітерцем. Він додавав мені сили й додає по сьогодні. Якщо Бог кличе, то чи варто звертати увагу на ті негаразди, що оточують? Чи варто залишатись у дорозі, коли важко? Якщо знаєш, куди прямуєш, тоді – так!

Попередні розповіді про історію Київської семінарії, про радощі, благодать, труднощі та виклики читайте на нашій сторінці у Фейсбук або на сайті: ktds.org.ua.

Медіа-центр КТДС

24768


більше...

Читайте також: