ЗАЛИШИТИ ВІДГУК

Наслідувати Марію – це щоденно роздумувати над Божим Словом

Наслідувати Марію – це щоденно роздумувати над Божим Словом
16 10:41 2018 0 коментарів 155 переглядів

Сьогодні разом застановімося над текстом Євангелія (Лк. 10, 38-42; 11, 27-28), який наша літургійна традиція пропонує на різні Богородичні свята: Введення у Храм Пресвятої Богородиці, Покров Пресвятої Богородиці, Різдво Богородиці.

Бачимо, що Господь Ісус є в дорозі. Він йде виконувати свою місію – страждати, померти і воскреснути, щоб спасти кожного з нас і дарувати нам життя вічне.

Якось подібно кожен із нас є в дорозі свого життя, на певному етапі, але з кожним днем наближаємося до виконання своєї місії і покликання. 

Тож ідучи здійснити свою відкупительну місію, Ісус приймає запрошення від жінки Марти – навідати її оселю. Ісус, напевне, робить це з великою радістю – читаємо в Євангелії від Івана, що Ісус любив Марту, її сестру і Лазаря (Йо. 11, 5). З великою радістю Ісус приймає запрошення і наших сердець, коли дозволяємо Йому прийти до хати нашого серця, до нашого життя, особливо через Пресвяту Євхаристію. 

Читаючи дальше, зустрічаємо іншу жінку –  Марію (сестру Марти), яка сидить у ногах Ісуса і слухає Його слова. Наступний стих показує нам, що робить Марта: вона клопочеться різною послугою. Можемо поставити питання: чи автор хотів протиставити ці два види діяння? Слухати чи активно служити? Бачимо, що Господь дозволяє Марті служити, приймає її служіння. Він нічого їй не говорить, але вона перша підходить до Нього і скаржиться на Марію. На її думку, Марія повинна допомогти. Як часто в нашому житті ми хочемо, щоб хтось робив так, як ми. Вважаємо, що робимо справедливо і хочемо нав’язати щось подібне ближнім. Важливо, щоб наше активне служіння, яке приймаємо з власного бажання, не стало для нас таким тягарем, що заставляє нас нервуватися, злитися і звинувачувати інших, чогось вимагати від них. Чи не клопочемося і побиваємося про все на світі? Чи не завантажуємо себе всіма можливими служіннями, а коли вони тиснуть на нас, звинувачуємо не своє невміння сказати «ні», але звинувачуємо інших? Господь ж відповідає, що потрібно тільки одного, і це одне є найкращою часткою. Саме її вибрала Марія. Що ж вона зробила? Дуже просто – слухала слова Ісуса, слухала саме живе Слово Боже!

Слухати – це дуже важливо у духовному житті. Слухати – це не є пасивне діяння чи стан бездіяльності, як могло видатися Марті. Слухати – це бути готовим відреагувати на почуте. Саме тому слухання пов’язане із прийняттям чи відкиданням. Ми ніколи не є нейтральними до того, що слухаємо. Десь глибоко в серці ми почуте або приймаємо, погоджуємося з ним, або відкидаємо, ігноруємо. 

Св. Павло каже: «віра із слухання…» (Рим. 10, 17а). Тобто через слухання отримуємо віру. Наскільки великий цей дар – дар віри. «Віра є запорукою того, чого сподіваємося, - доказ речей невидимих», – читаємо в посланні Павла до Євреїв (Євр. 11, 1). Віра відкриває нам доступ до Бога. Бо без віри не можна подобатися Богові (Євр. 11, 6). Отож, завдяки слуханню отримуємо віру.

Як можемо сьогодні, наслідуючи Марію, слухати Боже слово? Через читання і роздумуванням над Святим Письмом. Чим більше будемо роздумувати над Божим Словом у Святому Письмі, тим глибшою, міцнішою буде наша віра. Це робить жінка Марія, сестра Марти. Це робить і інша Марія – наша Небесна Мати. Коли Вона чує привіт від ангела, то «стривожилась цим словом і почала роздумувати в собі, що могло значити те привітання» (Лк. 1, 29). Коли Ісуса знайшли у храмі і він сказав, що має бути при справах Отця, батьки не зрозуміли цього слова, але «мати його зберігала всі ці слова у своїм серці» (Лк. 2, 51б).

Дорогі браття, наслідувати Марію – це щоденно роздумувати над Божим Словом! Ним жити і його зберігати! Слово Боже, якщо заглиблюватимемося у Нього, буде нас змінювати. Як сказав один французький священик, Жак Філіп: «Не ми працюємо над Біблією, а вона працює над нами» (Покликані до життя (Свічадо), с. 63). Чим більше будемо відкриватися на слухання Божого слова, тим більше воно, у свою чергу, буде відкривати нам правдивий образ Бога і правду про нас самих. Святе Письмо – лист написаний і адресований кожному з нас особисто, і Автору може бути прикро, якщо ми його листа не прочитаємо. Як говорив святий Амвросій з Мілану: «Коли молишся – говориш до Бога, коли читаєш Боже Слово – Він говорить до Тебе».

Уваги заслуговують також слова Ісуса, що ця частка не відніметься від неї. «Слово Боже – живе й діяльне…» (Євр. 4, 12), воно збагачує наше серце, робить його здатним більше любити Бога, себе і ближніх. Слово Боже входить у сутність людини, яка його приймає, воно зміцнює та формує наші відносини з Богом і таким чином стає часткою, що не відніметься від нас! Бо наші стосунки з Богом починаються тут на землі і те, як ми відкриватимемося Богові і через співпрацю з Ним розвиватимемо їх – це ніколи від нас не відніметься!

Останні два стихи цього уривка демонструють нам ще одну жінку з народу. Вона говорить про велике щастя Пречистої Діви Марії – бути Матір’ю Господа. Ісус же відповідає, що насправді великим щастям є слухати Його слово і зберігати його. З цього можемо говорити про дві речі. Перше, Діва Марія подвійно щаслива, бо є тією, завдяки якій Бог воплотився і тією, яка пильно зберігала Слово Боже. Друге, ми запрошені бути щасливими. А щасливими можемо стати завдяки Божому Слову, яким живитимемося, бо «чоловік житиме не самим хлібом, а кожним словом, що виходить з уст Божих» (Мт. 4, 4). 

Нехай Господь запалить наші серця любов’ю до Його Слова, щоб воно стало нашою щоденною поживою; зробить наш внутрішній слух уважним, а серце відкритим і здатним почути, прийняти Боже Слово і зберегти його. Тоді будемо щасливі тут, на землі, і там у небі. Амінь.

бр. Юрій Сич, V курс

Фото: Слово Today

29066


більше...

Читайте також: