Вірні Збірній

Вірні Збірній
Жовтень 11 10:00 2017 коментарів 1015 переглядів

Футбол. Футбол – це більше, ніж гра. Саме футбол у ХХІ столітті називають спортом «номер один». У часі своїх золотих років Валерій Лобановський висловився так: «Футбол — звичайна гра, але така гра, яка не терпить, коли до неї ставляться, як до розваги». Тому, виходячи з таких переконань, 9 жовтня 2017 року Божого брати нашої семінарії відвідали футбольний матч між збірними України та Хорватії. Із самого ранку нас переповнювали емоції, ми мали гарний настрій, але в той самий час був присутній і страх. Страх через те, що перша команда країни може не потрапити у наступний етап Чемпіонату світу 2018 року.

За грою збірної спостерігало більше, ніж 65 тис. вболівальників. Наші хлопці добре розпочали матч. Хорватський форвард Маріо Манджукич пробив у наші ворота вже на 48-й секунді. Українці неодноразово влаштовували відповідь, атакуючи ворота суперника у першому таймі. З упевненістю можна сказати, що протягом перших 45-ти хвилин українці були кращими. Про подальший хід гри сумно й згадувати…

Емоції до і після матчу – кардинально різні. Так, наші хлопці програли. Програли команді, у якій за декілька днів до матчу змінили головного тренера, команді класом на багато вищій за нашу збірну. Імена все ж таки грають у футбол.

Хочеться висловити велику подяку нашій команді за віддачу. Ми грали проти дуже сильної команди, і в нас були шанси. Але, стоп! Хочеться звернутися до фанів збірної. Як можна залишати стадіон за 10 хвилин до кінця матчу? Ми постійно вимагаємо поваги футболістів до нас, а самі що? Як таке можливо? Ми ж одна команда! Збірна України – це не лише футболісти на полі, це і вболівальники на трибунах. Ми маємо підтримувати наших гравців, не дивлячись ні на що. Навіть у моменті поразки! Віримо, що всі перемоги попереду!

Ми – вірні Збірній! Слава Україні!

Бр. Микола Зінченко, V курс