День відкритих дверей у Київській Трьохсвятительській духовній семінарії

День відкритих дверей у Київській Трьохсвятительській духовній семінарії
Травень 25 22:30 2019 коментарів 1194 переглядів

В суботу, 25 травня 2019 р. Б., у Київській Трьохсвятительській духовній семінарії відбувся День відкритих дверей. Це щорічний захід, протягом якого абітурієнти, що бажають вступити до семінарії, мають можливість ближче познайомитися із життям у семінарійній спільноті.

Цей день, традиційно, розпочався з Архиєрейської Божественної Літургії, яку очолив Преосвященний владика Михаїл Бубній. Ділячись своїми роздумами на проповіді, владика зазначив:

«Сьогодні Київська Трьохсвятительська духовна семінарія відчиняє широко свої двері. Це є знак гостинності, це є знак готовності прийняти. Сьогоднішнє Євангеліє, яке ми щойно чули, є, можна сказати, Євангелієм про покликання. Коли Ісус кличе своїх апостолів, євангеліст говорить про те, як батько Андрія та Петра разом із ними ловив рибу і як Заведей зі своїми синами ловив рибу також. Христос кличе учнів: «Ходіть зі мною». І вони не питають куди, не питають навіщо, вони лишають все і йдуть за Христом». Звертаючись наприкінці до батьків, владика зауважив, що це є велика благодать для родини, коли дитина стоїть перед престолом і молиться за них Богові. «Прикладом для нас є ті батьки, які відпустили синів йти за Христом, а самі лишилися в човнах (бо могли би заборонити). Так само і мої батьки свого часу зробили так, коли я йшов до монастиря. Тому бажаю всім вам, щоб ми всі разом, йдучи цією дорогою спасіння, ставали достойними апостолами Христовими».

Після спільної трапези отець-ректор Петро Жук провів екскурсію семінарією, під час якої ознайомив абітурієнтів та їхніх близьких із повсякденним життям спільноти, а відтак, в бібліотеці розпочалася зустріч із владикою Михайлом та членами ректорату.

Під час зустрічі владика поділився своєю історією покликання.

«Моє покликання народилося із хрещення, згідно з розповідей моєї мами. Коли я вже вчився в Римі і мав 15 років священства, приїхав до батьків, мама мене покликала і розповіла таку історію: «Коли ти народився, я взяла тебе маленького на руки, ми прийшли під храм, який був тоді закритий, вклякнула під трьома хрестами, які там стояли на подвір’ї і молилася, щоб Господь покликав тебе до Свого винограднику. І я дякую, що ти прийняв Його поклик». Наскільки є важливою молитва наших батьків за нас. Пригадайте Йоакима та Анну, Йосифа і Марію, які приносили своїх дітей до храму, готуючись пожертвувати їх на служіння Богові. Очевидно, що я був охрещений православним сільським священником, бо інших не було. І мої батьки ходили туди. Але я мав бабцю, яка не хотіла сповідатися, попри прохання її доньки, моєї мами. А вона була старенька, пам’ятала ще Шептицького і казала, що чекає на своїх священників. Мама шукала тих греко-католицьких священників і знайшла в селі монастир сестер-йосифіток. Спочатку вони боялися, адже це була фаза переслідувань нашої Церкви, але потім сказали їй час, коли мав приїхати священник, його запросили до нас додому і він посповідав мою бабцю. З того часу все і почалося. Час від часу цей отець-редемпторист приїжджав, я його проводив вночі з ліхтариком по селі, вже будучи підлітком. Коли я виріс, я казав йому, що хочу бути таким, як він, але він ще остерігався говорити про те, що він монах, бо то був 1988 рік, час підпілля. Тому, він мені порадив відслужити в армії і якщо бажання залишиться, прийти знов. В армії мене застав вихід УГКЦ з підпілля і розпад СРСР, і пізніше я зміг реалізувати своє покликання. Так розпочався мій монаший шлях. За цей час я вчився і в Римі, і був ігуменом в кількох спільнотах і зрештою, коли я був в Івано-Франківську, синод прикликав мене на єпископське служіння. Були різні випробування, сумніви, непевності, був навіть момент, що я був готовий вийти з монастиря, але Бог покерував, що я залишився і я дякую Йому за це. Деколи нам диявол кидає різні сумніви, мовляв «що ти обрав, та дивися скільки ти втрачаєш», але тоді потрібно молитися і просіть, щоб за вас молилися батьки та інші близькі. Колись, коли я хотів вже лишити дорогу покликання і прийшов до настоятеля, він сказав мені фразу, яка супроводжує мене все життя: «Михайле, інші змогли, а ти що, не зможеш?» І це мене супроводжує все життя».

Пізніше, до абітурієнтів звернулися: ректор семінарії прот. Петро Жук, отці-духівники Єронім Івашків та Микола Семенишин, префект із навчальної частини о. Роман Островський та префект із дисциплінарної частини о. Інокентій Волошин.

Завершальним етапом стала приватна зустріч абітурієнтів з єпископом Михаїлом, під час якої абітурієнти мали можливість отримати благословення на навчання.

бр. Володимир Литвинчук, ІІ курс

Коментарі


Михайло Михайло (26.05.2019 20:27)

Дякую Богові за таку чудову можливість спільної літургії, обіду, ескурсії і зустрічі з братами семінаристами, абітурієнтами. Нехай Господь обдарує ласкою щедрих і ревних покликань та дає сили бути добрими працівниками на Його ниві!