ЗАЛИШИТИ ВІДГУК

Духовне виховання

 

 

Мета духовного виховання – допомогти людині, щоби кожний момент її життя ставав живою зустріччю із Богом. Віра повинна бути фундаментом життя та має стати свідченням переконання людини. Це духовне єднання з Христом, в якому життям людини керує Святий Дух. Така людина живе внутрішнім світом на зразок життя Пресвятої Тройці. [1]

 

Духовність, яку плекають у стінах семінарії, пов'язана зі священством. Через таїнства втаємничення семінаристи беруть участь у пасхальному таїнстві Ісуса Христа разом з іншими членами Церкви. Вони також повинні прагнути уподібнитися до Христа, Голови і Пастиря Церкви, великого Первосвященика. Духовність вихованців семінарії має привести їх до священичого, повного самопожертви шляху Ісуса, який віддав своє життя як викуп за багатьох, Доброго Пастиря, що кладе своє життя за своїх овець, «щоб мали життя і мали його вповні» (Йоан 10,10). Керовані Духом Святим, семінаристи повинні наслідувати свого Вчителя в Його пасхальному таїнстві, а відтак піднятися до Отця, щоб в майбутньому самими стати духовними отцями їм повіреного люду.

Духовна формація майбутнього священика є немовби фундаментом, на якому знаходяться всі інші її виміри. Її ціллю є турбота про те, щоб духовний корм, яким наповнюється та живиться кандидат, був найперше глибоко закорінений в його особистому житті, а в майбутньому стане правдивим свідком віри.

За духовний зріст майбутніх Христових служителів відповідає ієромонах Єронім Івашків МСУ, йому допомагають сповідники: ієромонах Никанор Лоїк МСУ, ієрей Микола Сулима, ієромонах Тома Кушка ЧСВВ. 

Божественна Літургія займає особливе місце в духовній формації семінариста, вона є першовзором семінарійної спільноти, яка літургійно виховується в атмосфері київського благочестя, тобто вірності богослужбовій традиції УГКЦ. Наголошуючи на важливості Літургійної жертви в духовному житті, Митрополит Андрей каже, що «жертва Св. Літургії буде для них (священиків/семінаристів) щоденною школою посвяти. Вистачить раз видіти на хресті розпятого Христа, раз подивитися на його муку, раз заглянути в почування його серця, щоб на ціле життя ними перейнятися».

 

Виконання молитовного правила

Молитовне правило семінарії здійснюється через богослужіння згідно приписів офіційних церковних книг УГКЦ [2] та дає можливість ознайомити семінаристів із всім спектром богослужінь Східного обряду.

                              Вечірня з Литією                                                                                                       Утреня

·                

 

                                               Час VI                                                                                Молебні та акафісти до Богородиці

 

 

 

 

 

 

 

       

             

                Панахида за жертвами Голодомору                                                    Богослужіння Великого посту

 

 

 

Праця отців духівників та реколекції

 

Семінаристи мають постійну нагоду бути під проводом духівника, перед яким могли б відкрити своє сумління в атмосфері цілковитої щирості. Духівник покликаний знати серце семінариста тавести його до остаточного вибору священства.

Щотижня відбувається конференція з духівником, а щомісяця – день духовної віднови, упродовж якої брати мають можливість хоча б на день зупинитись, відірватись від справ та призадуматись над тим, хто вони такі, і куди йдуть.

 

У часі Великого посту семінаристи проходять триденні великопосні реколекції. Як і щомісячні дні духовної віднови, реколекції відбуваються у цілковитій мовчанці. Упродовж дня, отець-реколектант дає три науки на певну духовну тематику. Кожен брат може використати цей час для сповіді, духовного читання та переосмислення свого життя.

 

 

 

 

Суттю духовної формації є уподібнення до Христа-Священика, яке здійснюється в особистій спільності життя з Ним, як зазначив Митрополит Андрей: «Кожного дня будуть вони читати Євангеліє, і більше від усіх людей щоденним розважанням застановлятися над тайнами любови і самопосвяти Христової. І в кожному слові Євангелія будуть знаходити те світло і те тепло, що з тої святої книги б'ють ясніше і тепліше від променів найгарячішого сонця. В цьому світлі, в цьому теплі будуть жити, тією атмосферою любові будуть віддихати».

 

 

 

 

 

 

 

[1] Внутрішній устав Київської Трьохсвятительської духовної семінарії, розділ ІІІ. Духовне життя, пункт 3.1, Київ 2014, ст. 8.


 

[2]  Внутрішній устав Київської Трьохсвятительської духовної семінарії, розділ ІІІ. Духовне життя, пункт 3.2.1, Київ 2014, ст. 8.