ЗАЛИШИТИ ВІДГУК

Виховний процес 

 

Семінарія є середовищем, де майбутній священик покликаний розвинути всі природні здібності та таланти і здобути ті людські якості, які будуть важливими засобами свідчення втіленого Божого Слова. Гармонійна та всебічно розвинена людська особистість душпастиря є живим таїнством присутності Христа – істинного Бога, який об’явив нам справжню Людину. Лише, якщо священик є Людиною, то він може повноцінно уприсутнювати Христа для своїх вірних. Ніхто не може бути добрим християнином чи душпастирем, якщо найперше він не є доброю людиною. [1]

 

Спільнота курсу

Людська особа об’являється та виховується в контекст стосунків як з Богом, так і з іншими людьми. Спільнота Семінарії є мережею найрізноманітніших людських стосунків, в лоні яких можна пізнати особу, що прямує до священства, та виховати її. Саме тому у Семінарії існують різні види служіння та праці, обов’язків та нагод для прояву особистості. 

Важливою клітиною цієї спільноти є спільнота курсу, на якому навчається семінарист. Кожен курс має свого вихователя, який намагається якнайбільше часу перебувати разом зі своїми студентами, веде щотижневі зустрічі-конференції з курсом, особисті планові виховні розмови. [2]

Раз на рік курс здійснює курсову поїздку із своїм виховником для відпочинку та кращого пізнання один одного поза стінами семінарійної спільноти у середовищі курсу.

Праця над собою

Життя в семінарії, згідно покликання, зобов’язує до інтенсивної праці над собою. Внутрішній Устав Семінарії проголошує ті правила життя семінариста, які виникають із відповідальності за дар покликання до священства та подає необхідні засади його розрізнення і плекання. Кожен, хто приходить до Семінарії, повинен усвідомити, що час його перебування  цій спільноті – це час активного пізнання себе і Божого задуму щодо себе (розрізнення покликання), час інтенсивної особистої переміни та уподібнення власного способу існування до способу життя Христа – Доброго Пастиря. Для успішного досягнення поставленої мети необхідні такі якості: [3]

1.     ВІДКРИТІСТЬ до Бога і всіх тих, через кого у звичайний спосіб Він промовляє до християнина (голос Церкви)). Семінарист, коли приходить до Семінарії, віддає себе в руки настоятелів та духівників і тому повинен дати себе повести по цій дорозі до священства. За час перебування у спільноті потрібно увібрати спосіб життя спільноти у свій внутрішній світ – особисто перейняти спосіб життя і служіння священика. Без такої відкритості з боку семінариста ефективне семінарійне виховання стає неможливим. [4]

2.      ЩИРІСТЬ у всіх пошуках та рішеннях. Коли за час перебування у Семінарії виявляється, що Божий задум щодо цієї особи є інший, ніж кандидати перед тим собі уявляв, то стдунет повинен з покорою прийняти цю волю Божу щодо себе і вийти зі Семінарії. [5]

3.      ПОСЛУХ – це чеснота, що схиляє християнина слухати волю настоятелів і провідників як заступників Бога у справі освячення і спасіння. Сам Ісус Христос дав нам приклад послуху, покоряючись не тільки в Назареті Пречистій Діві Марії і св. Йосифові, але й пізніше, упокорившись, послушний був навіть до смерті на хресті. Семінаристи у своїх настоятелях повинні бачити заступників Христових і слухати їх. В тому переконанні мають приймати з належною пошаною всі семінарійні правила і всі зарядження настоятелів (вказівки). В особі ректора семінаристи мають бачити свого батька, а між семінаристами і настоятелями повинні виробитися стосунки такі, як дітей із батьками. Перед настоятелями вони мають відверто, щиро і з довір’ям відкривати свої потреби, недомагання та з вдячністю приймати їхні ради. [6]

         

 

Спільнота як спосіб існування

Способом існування семінарії є спільне життя, у якому семінаристи набувають досвіду спільноти Дванадцятьох Апостолів, зібраних навколо Ісуса Христа. У ній твориться сприятливе середовище, атмосфера правди, відданості, діалогу, поваги, довір’я між виховниками й семінаристами. [7]

       

 

 

Розпізнання дару священичого покликання

Загальноприйнятими критеріями, згідно з якими можна розпізнати в юнака дар священичого покликання є такі його особисті риси як:

 

Ознаки, які свідчать про відсутність чи втрату дару покликання до священства та можуть бути підставою для виключення кандидата зі Семінарії:

 

·         Щире прагнення наслідувати Ісуса Христа як ідеал власного життя,

·         Непостійність у вірі

·         Хитання під впливом помилкових доктрин

·         Любов до молитви,

·         зацікавленість духовним життям і прагнення до святості

·         здатність сприймати дійсність у світлі віри

·         Байдужість до духовного життя

·         здатність до безкорисної любові

·         жертовність і самопосвята

·         Егоцентризм, що виражається в сильному прагненні бути завжди в центрі уваги та отримувати похвалу тощо

·         здатність переносити труднощі

·         Брак гнучкості, впертість

·         готовність до співпраці й налагодження добрих стосунків між людьми,

·         Нездатність перебувати в семінарійній спільноті й погані звички, що ускладнюють життя в ній

·         Нездатність до сприйняття зауважень, критики й застережень

·         піклування про спільне благо

·         почуття відповідальності та обов’язку

·         здатність до об’єктивної оцінки дійсності, до самопізнання

·         врівноваженість та гармонійність

·         Брак фізичного здоров’я та психічної рівноваги (емоційна незрілість, сильна схильність до гніву, агресивність, нездатність особисто приймати рішення і т.д.


[8]
 

       

 

[1] Внутрішній устав Київської Трьохсвятительської духовної семінарії, розділ I. Семінарія як спільнота покликаних. Загальнолюдський вишкіл, пункт 1.2, Київ 2014, ст. 2.

[2] Внутрішній устав Київської Трьохсвятительської духовної семінарії, розділ I. Семінарія як спільнота покликаних. Загальнолюдський вишкіл, пункт 1.3, Київ 2014, ст. 2-3.

[3] Внутрішній устав Київської Трьохсвятительської духовної семінарії, розділ I. Семінарія як спільнота покликаних. Загальнолюдський вишкіл, пункт 1.4, Київ 2014, ст. 3.

[4] Внутрішній устав Київської Трьохсвятительської духовної семінарії, розділ I. Семінарія як спільнота покликаних. Загальнолюдський вишкіл, пункт 1.4.1, Київ 2014, ст. 3.

[5] Внутрішній устав Київської Трьохсвятительської духовної семінарії, розділ I. Семінарія як спільнота покликаних. Загальнолюдський вишкіл, пункт 1.4.2, Київ 2014, ст. 3.

[6] Внутрішній устав Київської Трьохсвятительської духовної семінарії, розділ I. Семінарія як спільнота покликаних. Загальнолюдський вишкіл, пункт 1.4.3, Київ 2014, ст. 4.

[7] Внутрішній устав Київської Трьохсвятительської духовної семінарії, розділ I. Семінарія як спільнота покликаних. Загальнолюдський вишкіл, пункт 1.5, Київ 2014, ст. 4.

[8] Внутрішній устав Київської Трьохсвятительської духовної семінарії, розділ I. Семінарія як спільнота покликаних. Загальнолюдський вишкіл, пункти 1.6; 1.7, Київ 2014, ст. 4-5.